21 квітня 2015 року Справа № 876/12961/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Левицької Н.Г., Кухтея Р.В.
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У вересні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МР» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.06.2013 року: № 0003842204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80 073,00 грн. в т.ч.: 53382,00 грн. - за основним платежем, 26 691,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0003852204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 260,00 грн., в т.ч.: 50 840,00 - за основним платежем, 25 240,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 року №0003842204 та №0003852204.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ «Феміда-Інтер» (постачальник) та ТзОВ «МР» (покупець) укладено договір купівлі-продажу ДГ-1/12 від 01.12.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію (товар), а покупець прийняти та сплатити її в асортименті, кількості та по цінах згідно рахунків (накладних). Предметом даного договору був щебінь та інші будівельні матеріали.
Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «МР» з його контрагентом - ТзОВ «Феміда-Інтер» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками та виписками з банківських рахунків, квитанціями до прибуткових ордерів, актами звіряння рахунків, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними. Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено. Товарно-транспортні накладні у позивача відсутні, оскільки в пункті 2 договору купівлі-продажу №ДГ-1/12 від 01.12.2011 року вказано, що постачальник, тобто ТзОВ «Феміда-Інтер» зобов'язується поставити продукцію, згідно замовлення покупця, відповідної якості та в узгоджені з покупцем строки поставки, що й було виконано постачальником та підтверджено в судовому засіданні представником позивача.
Суд першої інстанції вказує на те, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру відносин із ТзОВ «Феміда-Інтер» не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її безпідставною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 53 382,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 50 840,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Феміда-Інтер». Під час перевірки підприємством не надано товарно-транспортних накладних, тому інспекцією зроблено висновок про завищення товариством по операціях з придбання товару (щебеню) у ТзОВ «Феміда-Інтер» податкового кредиту у квітні-травні 2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за II квартал 2012 року.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у травні 2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «МР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 2905/22.4/31735104 від 27.05.2013 року.
В ході перевірки встановлено порушення ТзОВ «МР»:
- п.44.1, п.44.6, п.44.7 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 53382 грн, в т.ч. за II квартал 2012 року - 53 382 грн (по взаємовідносинах з ТзОВ «Феміда-Інтер»;
- п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «МР» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 840 грн, в т.ч. за квітень 2012 року на суму 28 500 грн, за травень 2012 року на суму 22 340 грн (по взаємовідносинах з ТзОВ «Феміда-Інтер»).
На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 року: № 0003842204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 80 073 грн, в т.ч. 53 382 - за основним платежем та 26 691 грн - за штрафними санкціями та № 0003852204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 260 грн, в т.ч. 50 840 грн - за основним платежем та 25 240 грн - за штрафними санкціями.
Крім того, Луцькою ОДПІ зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених з контрагентом позивача - ТзОВ «Феміда-Інтер», так як під час проведення перевірки не надано товарно-транспортних накладних на перевезення товару.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувались в адміністративному порядку, однак подані скарги до Головного управління Міндоходів у Волинській області були залешані без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Встановлено, що 1 грудня 2011 року між ТзОВ «МР» (покупець) та ТзОВ «Феміда-Інтер» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу ДГ-1/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію (товар), а покупець прийняти та сплатити її в асортименті, кількості та по цінах згідно рахунків (накладних). Предметом даного договору був щебінь та інші будівельні матеріали.
Згідно п.2 договору ДГ-1/12 від 01.12.2011 року постачальник, тобто ТзОВ «Феміда-Інтер» зобов'язується поставити продукцію, згідно замовлення покупця, відповідної якості та в узгоджені з покупцем строки поставки.
Факт закупівлі щебеню та інших будівельних матеріалів покупцем - ТзОВ «МР» підтверджується наданими видатковими накладними: №РН-0001458 від 05.12.2011 року, №РН-0001459 від 05.12.2011 року, №РН-0001460 від 07.12.2011 року, №РН-0001461 від 07.12.2011 року, №РН-0001462 від 09.12.2011 року, №РН-0001463 від 09.12.2011 року, №РН-0001464 від 12.12.2011 року, №РН-0001465 від 12.12.2011 року, №РН-0001466 від 14.12.2011 року, №РН-000235 від 18.04.2012 року, №РН-000236 від 19.04.2012 року, №РН-000237 від 20.04.2012 року, №РН-000238 від 24.04.2012 року, №РН-000239 від 25.04.2012 року, №РН-000240 від 26.04.2012 року, №РН- 000558 від 31.07.2012 року, №РН-000759 від 28.09.2012 року, №РН-000760 від 28.09.2012 року;
копіями банківських виписок та виписок з банківського рахунку: від 26.12.2011 року, 27.12.2011 року, 29.12.2011 року, 01.02.2012 року, 17.02.2012 року, 27.02.2012 року, 11.04.2012 року, 07.05.2012 року, 16.05.2012 року, 18.05.2012 року, 13.06.2012 року, 25.10.2011 року, 29.10.2012 року;
копіями квитанцій до прибуткових ордерів: №76 від21.06.2012 року, №77 від 22.06.2012 року, №78 від 25.06.2012 року, №11 від 01.02.2013 року, №12 від 04.02.2013 року, №13 від 05.02.2013 року, №14 від 06.02.2013 року, №15 від 07.02.2013 року, №16 від 08.02.2013 року, №17 від 11.02.2013 року, №18 від 12.02.2013 року, №19 від 13.02.2013 року, №20 від 14.02.2013 року, №21 від 15.02.2013 року, №22 від 18.02.2013 року, №23 від 19.02.2013 року, №24 від 20.02.2013 року, №25 від 21.02.2013 року, №27 від 22.02.2013 року, №28 від 25.02.2013 року, №29 від 26.02.2013 року, №30 від 27.02.2013 року, №31 від 01.03.2013 року, №32 від 04.03.2013 року, №33 від 05.03.2013 року, №34 від 06.03.2013 року, №35 від 07.03.2013 року, №36 від 11.03.2013 року, №37 від 12.03.2013 року, №38 від 13.03.2013 року, №39 від 14.03.2013 року. Копіями актів звіряння розрахунків станом на 15.02.2013 року та станом на 20.05.2013 року.
Постачальником - ТзОВ «Феміда-Інтер» було виписано позивачу податкові накладні: №25 від 05.12 2011 року, №26 від 05.12.2011 року, №36 від 07.12.2011 року, №37 від 07.12.2011 року, №51 від 09.12.2011 року, №52 від 09.12.2011 року. №56 від 12.12.2011 року, №57 від 12.12.2011 року, №67 від 14.12.2011 року, №42 від 18.04.2012 року, №47 від 19.04.2012 року, №53 від 20.04.2012 року, №60 від 24.04.2012 року, №72 від 25.04.2012 року, №74 від 26.04.2012 року, №78 від 28.09.2012 року, №111 від 31.07.2012 року, №79 від 28.09.2012 року, на підставі яких за фактом поставок було сформовано податковий кредит.
Відповідно до звітів про рух матеріалів по ТзОВ «МР» за квітень-червень 2012 року видно, що ТзОВ «МР» було оприбутковано щебінь та інші будівельні матеріали, отримані від ТзОВ «Феміда-Інтер». Придбаний товар у ТзОВ «Феміда-Інтер» був використаний позивачем в ході своєї основної господарської діяльності під час проведення будівельних робіт:
Так, 21.03.2012 року року між ТзОВ «КЕС-УА Холдинг» (генеральний підрядник) та ТзОВ «МР» (підрядник) укладено договір субпідряду №97.Р, відповідно до умов якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт по влаштуванню зворотної засипки грунтом на об'єкті будівництва «Будівництво кондитерської фабрики по вул. Липовецькій у м. Вінниці», на загальну суму 354 055 грн з ПДВ. До додаткової угоди також укладено додаток №1 в якому вказано найменування робіт, влаштування основи з відсіву та бетонної плити товщиною 100-200 мм під влаштування гранітної бруківки.
13 квітня 2012 року між ТзОВ «КЕС-УА Холдинг» (генеральний підрядник) та ТзОВ «МР» (підрядник) укладено договір субпідряду №109.РМ, відповідно до умов якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт по улаштуванню основ із відсіву та гідроізоляція фундаментів на об'єкті будівництва «Будівництво 3-ої черги ВКФ №2 по вул. Липовецькій на території Стрижавської селищної ради під молочно-консервний комбінат». В додатку № 1 до договору №109.РМ вказано найменування робіт, а саме улаштування основ з відсіву 300-500 мм з коефіцієнтом ущільнення К=0,96 та улаштування обмазувальної гідроізоляції бетонних фундаментів. В додатку № 2 до договору №109.РМ вказано графік виконання робіт по улаштуванню основ основи під промислову підлогу та улаштуванню обмазувальної гідроізоляції бетонних фундаментів.
З підсумкової відомості на списання матеріалів по об'єктам за червень 2012 року видно, що ТзОВ «МР» проведено списання будівельних матеріалів, в т.ч. щебеню, придбаного у ТзОВ «Феміда-Інтер» по об'єктам будівництва: будівництво кондитерської фабрики по вул. Липовецькій у м. Вінниці, будівництво 3-ої черг ВКС №2 по вул. Липовецькій на території Стрижавської селищної ради під молочно-консервний комбінат, капітальний ремонт головного корпусу, заміна віконних та балконних дверей Луцького геріатричного пансіонату, капітальний ремонт Переспівського дошкільного навчального закладу, що по вул. Піонерській,1 в с. Переспа Рожищенського району.
Виконання вказаних договорів субпідряду підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1, №49 за травень-червень 2012 року, підсумковою відомістю на списання матеріалів по об'єктам, банківськими виписками за квітень-червень 2012 року, якими підтверджується оплата проведених будівельних робіт за договорами субпідряду №97.Р та №109.РМ.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138,139,198 ПК України.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За приписами пункту 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом другим цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК Ураїни датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу. протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов правильного висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Феміда-Інтер».
На підтвердження реальності господарських операцій позивачем було представлено ОДПІ видаткові накладні, копії банківських виписок та виписок з банківського рахунку, копії квитанцій до прибуткових ордерів, копії актів звіряння розрахунків, податкові накладні, договори субпідряду.
На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові. Аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТзОВ «Феміда-Інтер».
Крім того, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст.10 Закону України «Про державну податкову службу України»). Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вищезазначених договорів недійсними.
Жодних доказів, які б свідчили про притягнення посадових осіб сторін до кримінальної відповідальності за протиправні дії, пов'язані з нікчемністю правочину між сторонами відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано. Не надано рішень судів про визнання укладених договорів недійсними.
Що стосується тверджень апелянта про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що в пункті 2 договору купівлі-продажу №ДГ-1/12 від 01.12.2011 року вказано, що постачальник, тобто ТзОВ «Феміда-Інтер» зобов'язується поставити продукцію власними силами згідно замовлення покупця, відповідної якості та в узгоджені з покупцем строки поставки, що й було виконано постачальником та підтверджено в судовому засіданні представником позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №803/1863/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Н.Г. Левицька
Р.В. Кухтей
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.04.2015 року.