Справа: № 826/2506/15 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
21 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: позивача представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького Олега Антоновича про визнання рішень та бездіяльності протиправними, -
В лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького Олега Антоновича в якому просив:
- визнати протиправним рішення від 09.02.2015 № 4262/07-01/15-Вих/К-301 Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. про відмову в задоволенні вимог, викладених в заяві ОСОБА_5 від 28.01.2015;
- визнати протиправною бездіяльність Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. щодо організації службового розслідування питань, викладених у заяві ОСОБА_5 від 28.01.2015;
- визнати протиправним рішення від 09.02.2015 № 4262/07-01/15-Вих/К-301 Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. в частині невідповідності його змісту вимогам ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», а саме: відсутності в тексті цього рішення роз'яснення порядку його оскарження;
- визнати протиправним рішення від 09.02.2015 № 4262/07-01/15-Вих/К-301 Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. в частині невідповідності його змісту вимогам ХІ Перехідні Положення Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, а саме: посиланням в тексті цього рішення на зміст п. 4 ч. 3 ст. 42, ст. 221, ст. 290 КПК України в редакції 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва (суддя Слободянюк Павло Леонідович) з серпня 2012 року знаходиться кримінальна справа № 2610/19559/2012 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Отримавши відповідь від Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на своє звернення, позивач дізнався, що 19.07.2012 Генеральною прокуратурою України позивачу пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, кримінальна справа № 11049-1-1-2012/003559 від 13.07.2012.
Таким чином, позивач у заяві від 28.01.2015 на адресу відповідача зазначав, що є підробленими або дані державного обліку скоєних злочинів або матеріали обвинувального висновку, що були направлені до Шевченківського районного суду м. Києва Генеральною прокуратурою України.
З огляду на наведене, в заяві від 28.01.2015 позивач просив Голову Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. на підставі Закону України «Про звернення громадян» організувати службове розслідування стосовно обставин надходження до Шевченківського районного суду м. Києва кримінальної справи № 2610/19559/2012 та передачі її у провадження судді Слободянюка П.Л.
Листом від 09.02.2015 № 4263/07-01/15-Вих/К-301 за підписом Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького Олега Антоновича за результатами розгляду звернення ОСОБА_5 від 28.01.2015, позивача повідомлено, що у провадженні судді Шевченківського районного суду Слободянюка П.Л. перебуває кримінальна справа № 2610/19556/2012 провадження № 1/761/13/2015 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України та зазначено, що виходячи зі змісту звернення позивача та відповідно до Закону України «Про звернення громадян», підстав для організації проведення службового розслідування Головою Шевченківського районного суду м. Києва не вбачається. Водночас повідомлено, що відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу.
Вважаючи, що при розгляді звернення від 28.01.2015 відповідачем допущено протиправні дії та бездіяльність, які порушують положення Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 40 Конституції України, держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною третьою статті 2 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно ст. 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи та було вказано вище, в провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва Слободянюка П.Л. перебуває кримінальна справа № 2610/19556/2012 провадження № 1/761/13/2015 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, з приводу якої позивач і звернувся з заявою від 28.01.2015.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 (справа щодо конституційності ст. 248-3 ЦПК), кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст. 221 КПК України визначено, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
Відповідно до статті 12 Закону № 393/96-ВР, дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Крім цього, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126 і 129 Конституції України).
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року (справа №21-319 во 07).
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно до пункту 4 вказаної Постанови, суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для організації проведення службового розслідування.
Крім того, права підозрюваного, обвинуваченого визначені статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, про що також було повідомлено позивача у листі відповідача від 09.02.2015.
Аналізуючи відповідь Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького Олега Антоновича від 09.02.2015 № 4263/07-01/15-Вих/К-301 на звернення позивача від 28.01.2015, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем останнє розглянуто з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі у межах строку, визначеного статтею 20 Закону № 393/96-ВР, з огляду на що підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 24.04.2015
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.