Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 квітня 2015 року Справа: № 755/3490/15-а
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ( далі - відповідач ) про:
- визнання неправомірною відмови відповідача щодо надання ОСОБА_2 довідки про спільне проживання з годувальником на момент його смерті, а саме: з її чоловіком ОСОБА_3 за однією й тією ж адресою: 02218, АДРЕСА_1;
- зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 таку довідку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року у відкритті провадження у справі було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.
Судова колегія встановила, що відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень, даний спір не є публічно-правовим і не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У ч. 1 ст. 17 КАС України закріплено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, який підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, такі функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, в межах яких виник спір.
Разом з тим, колегія суддів, дослідивши Статут комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» / а.с. 49-57 /, встановила, що відповідач не наділений жодними делегованими повноваженнями Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, діє на підставі свого Статуту та самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна.
Таким чином, оскільки, КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність, відповідно до свого цільового призначення, а не владні управлінські функції, то даний спір не є публічно-правовим і не може вирішуватися в судах адміністративної юрисдикції, що в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, є достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Доводи апелянта про те, що даний спір виник з приводу здійснення органом влади - КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» делегованих йому законом владних повноважень, а також про те, що надання довідок з місця проживання входить до компетенції комунального підприємства, колегія суддів вважає не обґрунтованими, безпідставними і спростовуються матеріалами справи, а саме - Статутом КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» / а.с. 49-57 /.
Тож, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і суперечать приписам чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив норми процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст рішення виготовлено 24.04.2015 р.
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.