Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 квітня 2015 року Справа: № 826/19779/14
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( далі - відповідач-1 ), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни ( далі - відповідач-2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Л.О. щодо невключення ОСОБА_2 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Л.О. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_2, якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом, згідно з договором банківського рахунку від 19.05.2014 р. № 8101;
- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Л.О. включити ОСОБА_2 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.06.2014 р. між ОСОБА_2 і ПАТ «Старокиївський Банк» було укладено договір банківського рахунку за № 8577.
На зазначений рахунок, за словами позивача, нею у період з 10.06.2014 р. по 19.06.2014 р. були внесені кошти в загальному розмірі 5668 євро. На підтвердження цьому позивачем до суду були надані копії заяв на переказ готівки.
17.06.2014 р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 р. № 365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 50 про запровадження з 18.06.2014 р. тимчасової адміністрації банку строком на три місяці з 18.06.2014 р. по 18.09.2014 р. включно та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк».
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 р. №563 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» з 18.09.2014 р.
На підставі та на виконання зазначеної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 17.09.2014 р. № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» з 18.09.2014 р. та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Пантіну Л.О. строком на один рік з 18.09.2014 р. по 18.09.2015 р. включно.
Позивач звернулася до Уповноваженої особи з наступними письмовими заявами: - заявою від 10.09.2014 року за вх. № 1442/09-01 від 11.09.2014 р. ), в якій просила відповідача-2 надати їй інформацію щодо процедури отримання коштів з рахунку № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ «Старокиївський банк» згідно договору від 10.06.2014 р. № 8577; - заявами за вх. № 1135/09-01 і № 1136/09-01 від 08.10.2.014 р., в яких зазначила, що при зверненні за виплатою грошових коштів до ПАТ «Старокиївський банк» вона дізналась, що її не включено до переліку/реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та у зв'язку з цим просила повідомити причину, з якої позивач відсутня у відповідному переліку/реєстру вкладників.
Листами від 17.09.2014 р. № 2488/09-02 та від 10.11.2014 р. № 683/09-02 Уповноважена особа Фонду Пантіна Л.О. повідомила позивача про те, що правочини, у тому числі договір банківського рахунку від 10.06.2014 р. № 8577 та операції з внесення грошових коштів на рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, є предметом кримінального провадження, зазначений договір визнаний Банком нікчемним, відповідно до вимог ч. 2 і 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
10.10.2014 р. ОСОБА_2 звернулася до відповідача-1 із письмовою заявою, в якій просила включити її до реєстру вкладників, які мають право на відповідне відшкодування коштів.
Листом відповідача-1 від 12.11.2014 р. № 02-038-13258/14 позивача повідомлено про те, що в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, який був переданий до Фонду уповноваженою особою цього Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», інформація про вклади ОСОБА_2 відсутня, а тому Фонд не має підстав для включення її до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду.
29.12.2014 р. відповідачем-1 на адресу представника позивача ОСОБА_4 було надіслано лист № 21-036-17783/14, в якому повідомлялось про те, що договір банківського рахунку від 10.06.2014 р. № 8577, укладений між ОСОБА_2 і ПАТ «Старокиївський банк», було визнано нікчемним, 01.09.2014 р. і 19.09.2014 р. Банком до правоохоронних органів були подані відповідні заяви про відкриття кримінального провадження, відомості внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань під № 12014000000000367 та розпочато досудове розслідування за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 364-1 КК України, а також у листі зазначалось, що питання стосовно виплати ОСОБА_2 відшкодування коштів за її вклаом буде розглянуто після завершення досудового розслідування.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що, у даному випадку, відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( далі - Закон № 4452-VI ) та Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 (далі - Інструкція № 174 ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з ч. 1 ст. 26, ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
У ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI зазначено, що Уповноважена особа Фонду має право: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
У ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.
Частиною 2, 3, 4 ст. 38 Закону № 4452-VI у редакції, чинній на теперішній час, регламентовано, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.17 Розділу VI Інструкції № 174, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки ( додаток 8 ), прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав, квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.
Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.
За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.
Згідно з п. 2.9 Розділу VI Інструкції № 174, Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію ( другий примірник прибуткового касового ордера ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку ( філії, відділення ), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції ( у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час» ), а також підпис працівника банку ( філії, відділення ), який прийняв готівку, відбиток печатки ( штампа ) або електронний підпис працівника банку ( філії, відділення ), засвідчений електронним підписом САБ.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для включення особи до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є наявність у неї права на відповідний вклад.
При цьому, факт внесення особою готівки через касу банку на відповідний банківський рахунок підтверджується відповідною банківською квитанцією, яка повинна містити всі обов'язкові реквізити, визначені у п.п. 1.3, 2.9 Розділу VI Інструкції № 174, зокрема, підпис платника та відбиток печатки ( штампу ) банку.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні банківські квитанції, які б підтверджували внесення позивачем коштів на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору від 10.06.2014 р. № 8577, а заяви про переказ готівки / а.с. 11-15 /, які були надані позивачем суду, у відповідності до 1.17 Розділу VI Інструкції № 174, не є банківськими документами, підтверджуючими саме факт внесення коштів на рахунок, не містять ані підпису платника, ані відбитку печатки ( штампу ) банку, як того вимагає п.п. 1.3, 2.9 Розділу VI Інструкції № 174, та не є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України.
Таким чином, у суду відсутні достатні та необхідні правові підстави вважати, що позивач має право на вклад у ПАТ «Старокиївський Банк».
Крім того, апеляційний суд звертає увагу й на те, що договір банківського рахунку від 10.06.2014 р. № 8577 і всі правочини, що були здійснені на його підставі, у зв'язку з необхідністю звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення на підставі п. 6 ч. 2 ст. 37 і ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, були визнані нікчемними наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Старокиївський Банк» від 29.08.2014 р. № 61 / а.с. 96-97 /, жодні відомості щодо оскарження якого, а також щодо визнання його неправомірним та/або скасування ( повністю та/або в частині ) позивачем суду надані не були, такі позовні вимоги в межах даного адміністративного позову не заявлялись та, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 195 КАС України, не можуть розглядатися судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач-2, не включивши ОСОБА_2 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, ст.ст. 37, 38 Закону № 4452-VI і положеннями Розділу VI Інструкції № 174.
Доводи апелянта про те, що ним вносились кошти на рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору від 10.06.2014 р. № 8577, колегія суддів вважає безпідставними, не обґрунтованими і такими, що не підтверджуються належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, а рішення суду, згідно з ч. 1 ст. 159 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, а тому, у жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження апелянта про те, що договір банківського рахунку від 10.06.2014 р. № 8577 було неправомірно визнано нікчемним, апеляційний суд вважає такими, що виходять за межі позовних вимог, заявлених позивачем при зверненні до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом, а отже, відповідно до вимог ч. 4 ст. 195 КАС України, до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх не обґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову і приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судд
Повний текст рішення виготовлено 24.04.2015 р.
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.