Справа: № 826/3554/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій,
Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) ( далі - відповідач ) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 52184,76 грн. з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на його думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 працювали і набули стаж роботи, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах, у Київському об'єднаному авіазагоні.
Наказом Міністерства транспорту України від 20.10.1993 р. № 377 Київський об'єднаний авіазагон було реорганізовано.
УПФУ в Солом'янському районі м. Києва були складені розрахунки про відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій зазначеним особам за відповідні періоди часу / а.с. 12-17 /, які направлені відповідачу і отримані ним 20.08.2014 р., 20.10.2014 р., 29.12.2014 р. / а.с. 18 /.
Станом на 27.01.2015 р. позивачем було визначено заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на випалту і доставку пільгових пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі 52184,76 грн.
Зазначені обставини визнаються обома сторонами, у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають доказуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, було встановлено, що КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) не є правонаступником Київського об'єднаного авіазагону / а.с. 26-30 /.
Вказані рішення були ухвалені у справі за участю тих самих сторін, що приймають участь й в даній адміністративній справі, також з приводу стягнення з КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, однак за інший період часу.
Тож, обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України, визнаються апеляційним судом такими, що не підлягають доказуванню.
Крім того, судова колегія встановила, що задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що заявлену позивачем суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідач не сплатив у строки, визначені законодавством, а тому позов підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-ІV ), «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 400/97-ВР ), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 ( далі - Інструкція № 21-1 ).
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону № 1058-ІV та встановлений Інструкцією № 21-1.
За змістом пп. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та ст.ст. 1, 2 Закону № 400/97-ВР законодавством регламентований єдиний порядок для відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно з пунктами «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У п. 6.1 Інструкції № 21-1 закріплено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.
Відповідно до п. 6.3, 6.4. Інструкції № 21-1, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійному фонду України.
У п. 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій їх колишнім працівникам, які були зайняті на роботах за Списком № 1, 2 у порядку, визначеному Інструкцією № 21-1.
Водночас, єдиною та необхідною правовою підставою для виникнення у підприємства такого зобов'язання є наявність правового зв'язку між ним та відповідними пенсіонерами, який полягає в тому, що пільговий стаж роботи був набутий ними саме на цьому підприємстві або на іншому підприємстві, правонаступником якого воно є.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсіонери ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 набули пільговий стаж роботи в Київському об'єднаному авіазагоні, який у 1993 році було припинено шляхом реорганізації. При цьому, відповідач не є правонаступником зазначеного підприємства, а сам лише факт видачі довідок про наявність у вказаних осіб пільгового стажу, набутого в Київському об'єднаному авіазагоні, не є належним і допустимим, у розумінні ст. 70 КАС України, доказом правового зв'язку між такими пенсіонерами і відповідачем.
Більш того, суд апеляційної інстанції відзначає, що ці обставини були встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили / а.с. 26-30 /, та відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, мають преюдиційний характер.
При цьому, позивач, діючи всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України, не довів перед судом ані наявність правового зв'язку між суб'єктом господарювання, на якому зазначені пенсіонери ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 набули пільговий трудовий стаж, та відповідачем, ані наявності в КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій таким особам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, у даному випадку, відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Водночас, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції жодні з наведених обставин встановлені не були. Крім того, оскаржувана постанова суду першої інстанції, всупереч ст. 163 КАС України та положенням Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7, взагалі не містить ані обставин справи, які були встановлені судом першої інстанції, ані обґрунтування мотивів, з яких він виходив при прийнятті постанови.
Колегія суддів також звертає увагу й на те, що заперечення на адміністративний позов із відповідними доказами по справі надійшли від відповідача до суду першої інстанції в межах строків, наданих йому судом для подачі заперечень, та в день ухвалення судом оскаржуваної постанови, однак, безпідставно не були прийняті до уваги суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, помилково прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог, а також порушив ст. 163 КАС України щодо змісту постанови, що у відповідності до ст. 202 КАС України є підставами для її скасування.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва відмовити.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст рішення виготовлено 24.04.2015 р.
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.