Справа: № 760/27370/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
22 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на його користь одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідно ст.16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (05.05.14), у сумі 243 600,00 (двісті сорок тисяч шістсот) гривень;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, за вирахуванням проведеної виплати.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити абзац третій резолютивної частини постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року шляхом викладу її в наступній редакції: «Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності».
Разом з тим, відповідач не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.
В зв'язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно наказу Міністра оборони України від 20.07.2010 року за №694 ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 04.08.2010 року наказом начальника 637 військового представництва №98 було виключено зі списків особового складу.
Згідно з довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 від 10.04.2012 року позивачу первинно було встановлено III групу інвалідності внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а під час повторного огляду згідно з довідкою МСЕК серії АБ №0082488 від 05.05.2014 року змінено на II групу інвалідності.
У зв'язку з цим, 05 травня 2014 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25.12.2013 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
З цих підстав, позивач звернувся до відповідача із завою щодо проведення перерахунку та виплати вказаної допомоги, однак отримав відмову викладену в листі Міністерства оборони України від 23.12.2014 року № 0231 (а.с. 23).
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
В силу приписів статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, військовослужбовці інваліди набувають право на отримання одноразової грошової допомоги призначення і виплата одноразової грошової допомоги повинно здійснюватись у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який був затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Згідно з п. 6 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Зважаючи на те, що ІІ група інвалідності позивачу була встановлена 05.05.2014 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при вирішенні питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги мав би керуватися саме пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого 25.12.2013 року № 975.
При цьому, постановляючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції правомірно виходив з положень п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, які передбачають вирахування з одноразової грошової допомоги раніше виплаченої суми, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати непрацездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Оскільки зміна групи інвалідності ОСОБА_2 відбулася понад дворічний термін з часу первинного встановлення йому інвалідності (вища група інвалідності позивачу встановлена після спливу двох років з дати настання первинної інвалідності нижчої групи), колегія суддів приходить до висновку про наявність в останнього права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, без урахування раніше виплаченої суми.
Що стосується позову в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що за підрахунками позивача складає 243 600,00 (двісті сорок тисяч шістсот) гривень, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Такої вимоги, як «стягнути з суб'єкта владних повноважень грошові кошти», диспозиція даної статті не передбачає.
Дана правова позиція викладена також в листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 року № 1483/12/13-12, відповідно до якої, відповідно статтями 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум із відповідача.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Петрик І.Й.
Борисюк Л.П.