Справа: № 826/15585/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Бабенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Коблево» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Коблево» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №000285 від 08.09.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Державної фіскальної служби України від 08 вересня 2014 року № 000285 (далі по тексту - рішення) за порушення частини 3 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за червень 2014 року, відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до ПАТ «Коблево» штраф у розмірі 1 700,00 грн.
Вищезазначене рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 18 липня 2014 року № 3968/8/14-29-21-26 (далі по тексту - акт перевірки).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зміст оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій свідчить, що підставою для застування штрафних санкцій до ПАТ «Коблево» є порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі по тексту - Закон), яке виявилось у поданні звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за формою 1-ОА за червень 2014 року недостовірними відомостями.
10.07.2014 позивачем, відповідно до квитанції № 2 (а.с.16), об 17 годині 08 хвилин до відповідача подано звіт за формою» 2-РС про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв.
Враховуючи самостійне встановлення помилки в рядку 14 зазначеної форми (не вказано обсяги відпущених на експорт вин, виноградних столових та напівсолодких), позивачем того ж дня, 10.07.2014, об 18 годині 03 хвилин подано уточнюючий звіт із вірною інформацією (квитанція № 2, аркуш справи 15).
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало подання позивачем уточнюючого звіту після завершення робочого часу, тобто після 18 годин 00 хвилин, а тому, на думку контролюючого органу, зазначений звіт не може бути прийнятий до уваги, як такий, що поданий з порушенням строків подання вказаного звіту.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 3 статті 16 Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
Отже, обов'язком суб'єкта підприємницької діяльності, який одержав передбачені цим Законом ліцензії на виробництво або на право імпорту, експорту й оптової торгівлі (крім ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами) є подання до 10 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним, звіту про обсяги виробництва (імпорту) та/або реалізації продукції.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).
Згідно із п. 1 розділу ІІ Інструкції № 233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу криптографічного захисту інформації, керуючись цією Інструкцією та договором.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ названої Інструкції податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.
Пунктом 1 розділу І Інструкції №233 визначено, що подання податкових документів в електронному вигляді - подання податкових документів до органів ДПС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.
Відповідно до п.п. 7.5 п. 7 Інструкції №233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
У разі, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Крім цього, відповідно до підпункту 7.6 пункту 7 Інструкції № 233 при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається електронно-цифровий підпис органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що платник податків має право подати податкову звітність в електронному вигляді до податкового органу на підставі укладеного договору про визнання електронних документів. При цьому, таке право може бути реалізовано лише за умови застосування спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, яке, згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції № 233, призначене для створення платником податків податкових документів в електронному вигляді відповідного формату (стандарту) згідно з вимогами цієї Інструкції.
Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи, в матеріалах справи міститься копія квитанції № 2, відповідно до якої уточнюючий звіт прийнятий відповідачем (Міністерством доходів і зборів України) 10 липня 2014 року в 18:03:40 (а.с.16).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості та протиправності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону, не передбачено заборони подання звітів впродовж 10 числа кожного наступного місяця.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.