Справа: № 826/18330/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Бабенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року по справі за позовом Адвокатського об'єднання «Головань і партнери» до Кабінету Міністрів України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Адвокатське об'єднання «Головань і партнери» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач, КМ України) у якому просило визнати нечинним розпорядження відповідача від 05.11.2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі по тексту - Закон №1669) передбачено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, КМ України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.
30.10.2014 КМ України було прийнято Розпорядження КМ України №1053-р від 30.10.2014 р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (далі по тексту - Розпорядження №1053-р), яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
05.11.2014 КМ України було прийнято Розпорядження КМ України №1079-р від 05.11.2014 р. «Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 р. №1053» (далі по тексту - Розпорядження №1079-р), яким було зупинено дію Розпорядження №1053-р.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем Розпорядженням №1079-р, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано доводи позивача та не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття оскаржуваного розпорядження.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.113 Конституції України КМ України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно із ч. 1 ст.4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (далі по тексту - Закон №794) передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Положеннями ст.117 Конституції України передбачено, що КМ України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти КМ України підписує Прем'єр-міністр України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст.49 Закону №794, КМ України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМ України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень КМ України.
Правовими положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, КМ України має право приймати акти, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до правових положень Закону №794 не передбачено право КМ України зупиняти дію власних розпоряджень.
Крім того, КМ України не може зупиняти свої попередні рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між суб'єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в пбз.2 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зм від 13.05.1997 р. (у справі щодо несумісності депутатського мандата) та мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) щодо інших суб'єктів.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.50 Закону №794, право ініціативи у прийнятті актів КМ України мають члени КМ України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Проекти актів КМ України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Аналогічна за змістом норма зафіксована в Регламенті Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою КМ України №950 від 18.07.2007 р. (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) (далі по тексту - Регламент №950).
Згідно із ч.1 ст.51 Закону №794, постанови та розпорядження КМ України приймаються на засіданнях КМ України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу КМ України, визначеного відповідно до ст.6 цього Закону.
Крім того, відповідно до п.п. 1 та 2 пар.24 гл.2 р.3 Регламенту №950, за результатами засідання Кабінету Міністрів складається протокол, який є офіційним документом. У протоколі засідання зазначаються прізвища та ініціали членів Кабінету Міністрів, а також інших посадових осіб, які взяли участь у засіданні, питання, що розглядалися, та рішення, прийняті за результатами розгляду.
В п.4 та п.5 пар.34 гл.2 р.4 Регламенту №950 передбачено, що якщо питання, яке потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами. Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).
Положеннями п.1 пар.44 та пар.46 гл.4 р.4 Регламенту №950 проект акта КМ України (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у п.3 пар.35 і п.3 пар.36 цього Регламенту. За результатами правової експертизи проекту акта КМ України Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємними частинами якого є висновки за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014 р., суд першої інстанції на підставі правових положень КАС України, вимагав від КМ України надати до суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було винесено оскаржуване Розпорядження №1079-р.
Проте, на момент прийняття рішення, відповідачем жодних документів надано не було, жодних обґрунтувань неможливості надання таких документів представником відповідача до суду першої інстанції не надано.
Крім того, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, на питання головуючого-судді щодо можливості КМ України, відповідно до чинного законодавства, зупиняти прийняте останнім оскаржуване розпорядження, представник відповідача не надала обґрунтованих та належних доводів.
В ч.2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, в даному випадку КМ України, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного розпорядження, а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, про не доведення відповідачем, що Розпорядження №1079-р було прийнято із дотриманням положень Закону №794 та Регламенту №950.
У зв'язку з вищезазначеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного Розпорядження №1079-р нечинним.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень відповідача щодо не поширення дії оскаржуваного розпорядження на Позивача, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пп. «б» п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон №2464) було доповнено п.9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені ст.4 Закону №2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1669 передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому КМ України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМ України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Як підтверджується матеріалами справи, Адвокатське об'єднання «Головань і партнери» взято на облік платника єдиного внеску в УПФУ у Калінінському районі м. Донецька, про що видано Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №5858 від 29.11.2012 та довідку про взяття на облік платника податків №1115/10/18-2-213-2 від 21.11.2012 р.
Крім того, відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Адвокатського об'єднання «Головань і партнери», станом на дату звернення до суду, було м. Донецьк, Калінінський район, проспект Ілліча, будинок 21-а (а.с.37-38).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Розпорядження №1053-р безпосередньо стосується позивача, оскільки саме в даному Розпорядженні зазначається перелік населених пунктів, в яких діє положення п.93 р.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, та в яких платники єдиного внеску які звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання КМ України відповідно до п.5 ст.11 Закону №1669 затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014 р., у період з 14.04.2014 р. до її закінчення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Вищезазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції погоджено висновок суду першої інстанції, що Розпорядження №1079-р є нечинним, то як наслідок, буде відновлена дія Розпорядження №1053-р, яким вже затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно вказаний перелік є чинним та не скасованим.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Карпушова О.В.
Епель О.В.