21 квітня 2015 рокусправа № 335/28/15-а(2-а/335/30/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2015 року по справі № 335/28/15-а(провадження №2-а/335/30/2015) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визнання дій протиправними та вчинити певні дії,-
05.01.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району щодо відмови у проведенні нарахування позивачу, як інваліду 3 групи, суми невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району здійснити нарахування та виплату суми невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу у розмірі 4-рьох мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІI групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідач відмовився сплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, у розмірах, які визначено ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пославшись на те, що розмір такої допомоги визначається Постановою КМУ. Позивач зазначав, що така відмова є неправомірною, оскільки розмір компенсації визначено Законом і не може змінюватися підзаконними нормативно-правовими актами.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2015 року у задоволені позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що фінансування пільг та компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2014 році проводиться відповідно до обсягів, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII, який набув чинності 3 серпня 2014 року, встановлено, що норми і положення ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ. З цих підстав, суд вказав на відсутність правових підстав для виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, які визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначив про правомірність здійснення такої виплати у розмірах, які визначено постановою КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо правомірності нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2014 році, у розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вказана постанова КМУ була розрахована на бюджетний період 2005 року, а тому вказані норми даної постанови не підлягають застосуванню при визначенні розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення у бюджетному періоді 2014 року.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом 3-ої групи, та користується пільгами, встановленими ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За зверненням позивача щодо здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району листом №313-пр-16 від 15.12.2014 року повідомило, що щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік станом на 10.12.2014р. не виплачувалась, виплата буде здійснена після надходження коштів.
В запереченні на адміністративний позов, УПСЗН зазначає, що відповідно до рішення про призначення компенсації від 12.12.2014р. ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік була виплачена відповідачем у розмірі 90,00грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС.
Так, позивач, вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилається на те, що розмір сум, які підлягають до сплати, повинні розраховуватися у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач, зокрема, вказує на те, що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, що відповідає чинному законодавству, і тому підстав для її виплати в більшому розмірі не існує.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам ІІІ групи, виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Така редакція статті існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII, який набув чинності 3 серпня 2014 року доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII пунктом 6-7, за яким було установлено, що норми і положення, зокрема, статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
З аналізу вказаних норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян з 03.08.2014 року делеговано Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам III групи - 90 гривень.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII неконституційним не визнавався, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є також чинними.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2014 році відповідач правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір допомоги на оздоровлення.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що постанова КМУ № 562 від 12.07.2005 року не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки вона була розрахована на бюджетний період 2005 року. Вказаною постановою КМУ установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, у постанові КМУ не зазначено, що така допомога установлена на 2005 бюджетний рік, як і не зазначено те, що її прийнято на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2015 року по справі №335/28/15-а(провадження №2-а/335/30/2015) - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначено ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 22.04.2015р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк