26 березня 2015 рокусправа № 804/9810/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі № 804/9810/13-а за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі- Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року №0000361730 в частині донарахування податку за землю у розмірі 46534.44 грн., штрафних санкцій у розмірі 7732.12 грн. (фактично у повному розмірі) та №0000371730 від 04.03.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті без належних на те підстав та порушують його права та інтереси.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 04.03.2013 року №0000361730 в частині донарахування податку на землю у розмірі 46534.44 грн., штрафних санкцій у розмірі 7732.12 грн. та №0000371730.
Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.
Так, 04.02.2013 року посадовими особами Відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання повноти сплати та нарахування земельного податку та орендної плати за землю, своєчасності подання податкових декларацій з плати за землю на 2011, 2012 роки за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, на підставі якої було складено акт №1/172/2885610255.
В Акті перевірки Відповідачем було зроблено висновки про порушення Позивачем вимог п.1 ст.206 Земельного кодексу України, підпунктів 286.2 ст.286, п.287.1, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: несплата в бюджет суми земельного податку за період з 01.01.2011 року по 14.05.2012 року, несплата у повному обсязі суми орендної плати за землю за період з 15.05.2012 року по 31.12.2012 року та неподання до податкової інспекції податкових декларацій з плати за землю за 2011 та 2012 роки.
На підставі зазначеного Акту перевірки, 04.03.2013 року відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення №0000361730, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю суму 54261.56 грн., в тому числі за основним платежем - 46530.44 грн., штрафними санкціями у розмірі - 7731.12 грн. та податкове повідомлення рішення №0000371730 яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 69453.57 грн., в тому числі за основним платежем - 55562.86 грн., штрафними санкціями у розмірі - 13890.71 грн.
Не погодившись з правомірністю винесення податкового повідомлення рішення №0000371730 від 04.03.2013 року, Позивач подав скаргу до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про його скасування, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 31.05.2013 року про залишення податкового повідомлення-рішення №0000371730 без змін, а скарги без задоволення.
Не погодившись з обґрунтованістю винесення податкових повідомлень рішень від 04.03.2013 року №0000361730 та №0000371630, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 04.03.2013 року №0000361730 та №0000371630 є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні податкових повідомлень рішень від 04.03.2013 року №0000361730 та №0000371630 не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, що свідчить про необхідність їх скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Приписами пп. 14.1.136. орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);
Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що орендна плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки, який був зареєстрований належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2012 року між Криворізькою міською радою та Позивачем було укладено попередній договір щодо укладення в майбутньому договору оренди земельної ділянки №150/05/2012.
Так, на думку податкового органу, факт укладення зазначеного попереднього договору свідчить про наявність у Позивача обов'язку сплати орендної плату за земельну ділянку.
Але, суд апеляційної інстанції вважає зазначену позицію Відповідача необґрунтованою з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст.635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
З зазначеного вбачається, що попередній договір за своєї правовою природою фактично є договором про намір, та не породжує для його сторін жодних прав та обов'язків, окрім тих, які безпосередньо пов'язані з укладенням такого роду договору в майбутньому.
Як вже зазначалося, між Позивачем та Криворізькою міською радою був укладений попередній договір щодо укладення договору земельної ділянки в майбутньому №150/05/2012.
Тобто, в даному випадку Позивач та Криворізька міська рада досягли домовленостей щодо укладення основного договору в майбутньому та встановили взаємні права та обов'язки, які пов'язані з його укладенням.
При цьому, факт укладення зазначеного договору, жодним чином не свідчить про появу у Позивача обов'язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку, оскільки таке зобов'язання буде стосуватися предмету основного договору, який сторони тільки зобов'язалися укласти в майбутньому.
Крім того, відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Положеннями ст.16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
З зазначеного вбачається, що підставою для укладення договору оренди землі комунальної власності, є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
При цьому, Відповідачем не було надано до суду жодних рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про виділ земельної ділянки комунальної власності в оренду Позивача.
У зв'язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає, що на час проведення перевірки, у Позивача був відсутній обов'язок по сплаті податку з оренди земельної ділянки, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.
Отже, в даному випадку Відповідач необґрунтовано виніс податкове повідомлення рішення №0000371730 від 04.03.2013 року та донарахував Позивачу суму податкового зобов'язання за оренду земельної ділянки, оскільки таке донарахування здійснювалося не на підставі приписів Податкового кодексу України.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0000361730 від 04.03.2013 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до 14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу);
Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, підставою для нарахування плати за землю є безпосередньо наявність у особи права власності на земельну ділянку та дані державного земельного кадастру, в яких зокрема відображаються відомості про розподіл земельних ділянок між власниками та користувачами.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу частини комплексу будівель.
Відповідно до умов зазначеного договору, Продавець продав, а Покупець купив 67/100, а це 2/3 частини від Ѕ частини комплексу будівель, а саме: 7/10 цеху по ремонту буд.техніки - «и»; 4/10 цеху по ремонту буд.техніки - «н»; 1/3 диспетчерської - А-2; 2/5 цеху по ремонту буд.техніки - «Г»; та цехів по ремонту буд.техніки - «О», «П», «З», які розташовані в АДРЕСА_1.
Право власності на зазначену частину будівель було зареєстровано 28.12.2007 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Так, Відповідач вважає, що Позивач у 2011 та у 2012 році зобов'язаний був сплачувати податок на землю, оскільки при переході права власності на зазначену частину комплексу будівель, до нього перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташовані такі будівлі.
Водночас, приписами п.287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Отже, податок за земельну ділянку в даному випадку має сплачуватися не з моменту державної реєстрації права власності на будівлю, а з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій розташована така будівля.
Так, як вбачається, з довідки Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 15.07.2013 року №3779/5, землекористувач (землевласник) земельної ділянки по вул. Уральській, 10 не зареєстрований.
Отже, в даному випадку підстави для донарахування Позивачу земельного податку за утримання частини комплексу будівель за адресою: вул. Уральська, буд.10 відсутні, оскільки Позивачем право власності на земельну ділянку, на якій розташований такий комплекс будівель зареєстровано не було, що свідчить про протиправність винесення податкового повідомлення рішення №0000361730 від 04.03.2013 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Відповідач при винесенні податкових повідомлень рішень від 04.03.2013 року №0000361730 та №0000371630 не діяв на підставі приписів податкового законодавства, що свідчить про необхідність їх скасування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Криворізької південної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі № 804/9810/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим