08 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/8735/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/8735/12
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості по страховим внескам, -
Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі по тексту - позивач, орган Пенсійного фонду) звернулося до адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування в розмірі 1756,80 грн.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що відповідач є страхувальником і платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язана сплачувати щомісячно та в повному обсязі страхові внески. Орган Пенсійного фонду зазначає, що відповідачем самостійно нараховані страхові внеси за 2010 рік, але сплачені лише частково - в сумі 36 грн.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1756,80 грн. матеріалами справи підтверджується.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Відповідач стверджує, що заборгованість перед Пенсійним фондом відсутня.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити постанову суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, відповідач пройшла передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набула правовий статус фізичної особи-підприємця, має податковий номер НОМЕР_1.
Згідно з даними Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ, поданого до органу Пенсійного фонду, відповідач перебуває на обліку у позивача за номером НОМЕР_2, сплачує фіксований податок (а.с.8). Відповідачем самостійно нараховані страхові внеси за 2010 рік.
У зв'язку із несплатою відповідачем сум страхових внесків у визначених законодавством розмірах за період з липня 2010р. по грудень 2010р., позивачем на адресу відповідача направлена вимога про сплату боргу від 08.05.12 №Ф-45/1 (а.с.9), яка отримана страхувальником 12.05.12 (а.с.10), проте згідно з даними картки особового рахунку страхувальника - відповідача загальний борг в розмірі 1756 грн. 80 коп. залишився несплаченим (а.с.17-18).
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
За приписами Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон), пп.4 п.8 ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладений в наступній редакції: «Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить: у липні - вересні 2010р.- 294,82 грн.; у жовтні - листопаді 2010р. - 301,12 грн.; у грудні 2010р.- 306,10 грн.
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч.6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за липень - вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року; за жовтень - грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.
Враховуючи вищезазначене, за підсумками року зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня, наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.09 № 26-1. Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року, надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження.
При цьому суми несплачених страхових внесків стягуються в порядку, встановленому ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абз. 5 ст.7 прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності з 01.01.11 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.106 Закону та п.8.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.04 за № 64/8663, протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі суму сплати боргу та суму фінансових санкцій.
Згідно з абз.8 ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Матеріали справи підтверджують, що відповідачем самостійно визначена сума страхових внесків за липень-грудень 2010р. в розмірі 1792,80 грн., проте як вбачається з картки особового рахунку громадянина підприємця - відповідача, з означеної суми позивач сплатила лише 36,00 грн.
Таким чином, сума в розмірі 1756 грн. 80 коп. залишилась несплаченою.
За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції обґрунтовані. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/8735/12 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/8735/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна