14 квітня 2015 рокусправа № 808/5537/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року
по справі № 808/5537/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей.Дж.Ей.Трейдінг Україна»
до Запорізької митниці
про скасування державної реєстрації,-
У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей.Дж.Ей.Трейдінг Україна» звернулось з позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» №75 від 07.06.2013, №76 від 07.06.2013, №77 від 07.06.2013, №78 від 07.06.2013 року на загальну суму 66 629,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що митний орган не мав правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з виявленими помилками стосовно класифікації товару, оскільки такі товари були віднесені митним органом до певного коду товарної номенклатури та випущені на митну територію України у вільний обіг.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року даний позов задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Матеріалами справи встановлено, що запорізькою митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Ей.Дж.Ей.Трейдінг Україна» вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями від 22.10.2010 №112000010/2010/008316, від 08.11.2010 №112000010/2010/009013, від 28.07.2011 №112000010/2011/006897, від 07.11.2011 №112000010/2011/010502, від 25.04.2012 №112050000/2012/008880, від 20.09.2012 №112050000/2012/020938, за результатами якої складено Акт №н/0029/13/112000006/0035366060 від 22.05.2013
Проведеною перевіркою встановлено, що при митному оформленні товарів ТОВ «Ей.Дж.Ей.Трейдінг Україна» порушено вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів, зокрема №1 та №6, затверджених Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 за №2371-III (із змінами та доповненнями), нової редакції Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 за №1007, пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 31.01.2004 за №68 та пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 за №1561, чинних на час митного оформлення, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 44 429,14 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України На підставі акту перевірки, 07.06.2013 Запорізькою митницею прийнято податкові повідомлення форми «Р»: №75, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито (020 вид), у розмірі 45 627,96 грн., у т.ч. за основним платежем - 30 418,64 грн., штраф - 15 209,32 грн.; №76, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито (021 вид), у розмірі 5 410,41 грн., у т.ч. за основним платежем - 3 606,94 грн., штраф - 1 803,47 грн.; №77, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: акцизний податок (089 вид) у розмірі 4 486,14 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 990,76 грн., штраф - 1 495,38 грн.; №78, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (028 вид) у розмірі 11 104,86 грн., у т.ч. за основним платежем - 7 403,24 грн., штраф - 3 701,62 грн.
Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД, поданими позивачем, проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар.
Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.
Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України).
У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України міститься визначення терміна "митні процедури" операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів до класифікаційних групувань, зазначених УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.
Однак у розглядуваному випадку таких обставин не встановлено.
Як було з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, в основу висновку про невірне зазначення позивачем коду товарної номенклатури спірних товарів митницею покладено результати аналізу документів, що зберігаються разом з ВМД, тобто фактично Запорізькою митницею повторно перевірялися ті самі документи та відомості, які були в наявності у відповідача під час проведення митного оформлення товару. Докази подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митному органові при декларуванні спірних товарів у матеріалах справи відсутні. Запорізькою митницею не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що виявлені помилки у класифікації спірних товарів були наслідком саме протиправних дій імпортера (позивача у справі).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина за помилку у класифікації товару за УКТЗЕД під час митного оформлення лежить на Запорізькій митниці, оскільки Відповідачем не наведено доказів, що ТОВ «Ей.Дж.Ей.Трейдінг Україна» при декларуванні товарів було надано неправдиву інформацію щодо цих товарів, або фактів приховування необхідної інформації, тощо.
В свою чергу, обґрунтовані посилання позивача, що відповідач під час митного оформлення не тільки мав можливість встановити наявність методологічних помилок у поданих Позивачем вантажно-митних деклараціях та прийняти рішення про визначення правильного на його думку коду товару за УКТЗЕД, у випадку виявлення таких помилок, а й був зобов'язаний це зробити, відповідно до ст. 313 Митного кодексу України, ст. 17 ЗУ «Про митний тариф», Наказу Державної митної служби №667 від 07.08.2007року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав будь-яких доказів правомірності винесеного оскаржуваного рішення, а всі доводи, на які відповідач посилається спростовані матеріалами справи.
Отже, якщо митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року
по справі № 808/5537/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 14 квітня 2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров