"02" квітня 2015 р.Справа № 921/144/15-г/6
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ 33, Київська область, 01033)
до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Медобори" (с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, 48230)
про cтягнення 169100 грн. пені, 667500 грн. штрафу, 236926,03 грн. 24% річних.
За участю представників сторін:
Позивача - Круль А.В.
Відповідача - Сосновська Л.М.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Медобори" про cтягнення 169100 грн. пені, 667500 грн. штрафу, 236926,03 грн. 24% річних.
У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність фактичних та правових підстав для стягнення штрафних санкцій, звертає увагу суду на порушення позивачем свого зобов'язання, відсутність у позивача реальних збитків, незначний період прострочення та нарахування штрафних санкцій у розмірі не співрозмірному з основним зобов'язанням.
В судовому засіданні, призначеному вперше на 05 березня 2015 року було оголошено перерву до 24 березня 2015 року, а пізніше до 02 квітня 2015 року.
В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України №764 від 11 серпня 2010 року з відповідними змінами, засновником та власником 100% акцій якого є держава в особі Кабінету Міністрів України.
29 квітня 2014 року між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ПАП "Медобори" укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №61-К.
Додатковою угодою №1 від 31 жовтня 2015 року до договору поставки зерна майбутнього врожаю №61- К від 26 квітня 2014 року було внесено зміни.
За змістом договору, з врахуванням внесених змін, постачальник (відповідач) брав на себе зобов'язання поставити покупцю до 15 листопада 2014 року включно зерно кукурудзи 3 класу (визначених якісних показників) в кількості 2225 метричних тон, а покупець ( позивач) зобов'язувався здійснити попередню оплату вартості товару з розрахунку 1000 грн. за тонну (у т.ч. ПДВ) тобто 2 225 000грн. протягом 15 календарних днів з дати набрання договором чинності.
Із 2 225 000 грн. - суми визначеної як передоплата, частину коштів постачальник уповноважив покупця перерахувати за договором комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.
У п. 1.2.1 договору сторони погодились, що поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акта приймання - передачі.
Умови поставки сторони узгодили в п.1.3 договору -EXW - ПП НВО "Енергоощадні технології" згідно ІНКОТЕРМС 2010, якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною цього договору.
У разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, п.5.4 договору передбачено його обов'язок повернути суму попередньої оплати з урахуванням процентів у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати до її повернення.
Згідно з п. 6.3 договору, у разі недотримання умов поставки товару, на постачальника покладено обов'язок сплатити пеню у розмірі 0,2 % від суми попередньої оплати за кожен день прострочення. Крім того, порушення строків поставки понад 15 днів тягне за собою відповідальність постачальника у вигляді штрафу в розмірі 30% від суми попередньої оплати.
На виконання умов договору, платіжними дорученнями №№170,171 від 04 червня 2014 року, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перерахувала на користь ПАП "Медобори" 2145498,97 грн. попередньої оплати та на користь ПАТ СК "ПЗУ Україна" 79501,03 грн. страхового платежу. А разом - 2225000 грн.
31 жовтня 2014 року по видатковій накладній №26 ПАП "Медобори" поставило ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 450 тон зерна кукурудзи по ціні 1316,67 грн. за тонну (без ПДВ) на загальну суму 711000 грн.
Решту зобов'язання щодо поставки зерна постачальник не виконав.
Як вбачається з виписок з банківського рахунку від 18 та 23 грудня 2014 року ПАП "Медобори" повернуло покупцю (1214000+300000) 1514000 грн.
Згідно з поясненнями представників сторін, повернення коштів було обумовлено порушенням відповідачем своїх зобов'язань та здійснювалось за усною домовленістю між сторонами в порядку п.5.4 договору.
26 січня 2015 року за №13-0-2-12/359 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулась до ПАП "Медобори" з листом - вимогою сплатити штрафні санкції та проценти нараховані внаслідок порушення виконання зобов'язання.
Невиконання постачальником свого обов'язку повернути суму попередньої оплати з врахуванням 24 % річних а також сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язань, стало підставою для звернення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до суду з вимогою про відновлення його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Факту порушення ПАП "Медобори" своїх договірних зобов'язань відповідач не заперечив.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.
Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає настання правових наслідків порушення зобов'язання, одним з яких є сплата неустойки.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).
До договору поставки, в порядку ч.2 ст. 712 УК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статті 662,663 ЦК України, серед іншого, покладають на продавця обов'язок передати покупцеві визначений договором товар та у встановлений договором строк.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Нормами ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, частина 2 статті 231 ГК України передбачає застосування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) - ч. 4 ст. 231 ГК України.
В листі № 01-06/249 від 15.03.2011 року, Вищий господарський суд України роз'яснив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).
У п.2.2 постанови від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум Вищого господарського суду України рекомендує господарським судам мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
При цьому, установлене статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною другою статті 343 ГК України обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (п.2.9 постанови пленуму від 17 грудня 2013 року № 14).
Положення пункту 6.3 договору щодо сплати пені та штрафу за порушення строку поставки продукції узгоджується з приписами статті 231 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15 січня 2015 року № 910/23600/13|3-204гс14.
Враховуючи обставини справи, приписи перелічених норм, судову практику, що склалась, умови п.п. 5.4, 6.3 договору, доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 24 % річних від суми попередньої оплати, нараховані за період з дати перерахування коштів 04 червня 2014 року по дату їх повернення 23 грудня 2014 року в сумі 236926,03 грн., пені за період з 16 листопада 2014 року - дати порушення зобов'язання по 23 грудня 2014 року (дату повернення передоплати) в сумі 169100 грн., а також 30% штрафу в сумі 667500 грн., є обґрунтованими.
Разом з тим, в порядку ст. 83 ГПК України, у виняткових випадках господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.3. ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст. 233 ГК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), у відповідності до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Враховуючи допущення прострочення виконання зобов'язання самим позивачем, не значне прострочення із сторони відповідача, відсутність вказівки на понесення збитків через прострочення боржника а також враховуючи відсутність заборгованості по договору, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки в частині стягнення 67500 грн. штрафу.
Оскільки ПАП "Медобори" не було заявлено самостійного чи зустрічного позову про стягнення з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" пені за прострочення внесення суми попередньої оплати, суд критично оцінює посилання відповідача на можливість її (пені) зарахування або стягнення з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,4-3,12,22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Медобори" (48230, с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, код 30742864)
На користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, вул. Саксаганського, 1, м. Київ 33, Київська область, код 37243279) 236926,03 грн. 24% річних, 169100 грн. пені, 600000 грн. штрафу, 21470,52 грн. сплаченого судового збору.
Видати наказ.
2. В задоволенні вимог про стягнення 67500 грн. штрафу відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Дата підписання: 16 квітня 2015 року.
Суддя І.П. Шумський