16.04.2015 Справа № 920/379/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім», м. Суми
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Альфасистембуд», м. Суми
про стягнення 90 000 грн. 00 коп.
Суддя Б.І. Лиховид
За участі представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 90 000 грн. 00 коп. за невиконання зобов'язань по укладеному між сторонами договору про спільну діяльність від 01.10.2013р., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп.
У дане судове засідання представник позивача не прибув, додаткових письмових пояснень у справі не подав.
Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції по справі не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а в матеріалах справи наявні достатньо доказів для вирішення спору по суті, то суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:
05.03.2015р. до суду позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач зазначає, що у відповідача відсутнє власне майно окрім декількох одиниць транспортних засобів, які відповідач має намір продати, а тому позивач вважає, що існує реальна загроза у порушенні його прав, у зв'язку з чим просить суд вжити заходи по забезпеченню позову у вигляді накладення арешту на автотранспорт та будівельну техніку, що належить відповідачу і зазначена у даній заяві.
Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Суд вважає, що розміщення відповідачем у газеті оголошення про продаж декількох одиниць транспортних засобів, припущення позивача про відсутність у відповідача іншого майна чи грошових коштів не є підставою для застосування судом заходів по забезпеченню позову, а тому суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, у зв'язку з чим заява позивача визнається необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
01.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім» (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Альфасистембуд» (відповідач) був укладений договір про спільну діяльність, згідно п. 1.1 якого сторони взяли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою досягнення спільної мети, як учасники цього договору про спільну діяльність.
У відповідності до п. 1.2 спільною метою є проектування, будівництво і введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Суми, провулок Інститутський, 34, на земельній ділянці площею 0,3161 га.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Договір від 01.10.2013 року підписаний директорами сторін, скріплений печатками сторін та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.
На виконання умов даного договору, позивач передав відповідачу в спільну діяльність об'єкт незавершеного будівництва, який складається з фундаменту, цокольного поверху та 45% готовності першого поверху, з правом будівництва на вказаній земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку.
У відповідності до п. 5.2.6 договору передбачено, що строк виконання обов'язків по будівництву відповідачем встановлюється до 1 червня 2015р.
позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку із призупиненням будівництва для нього є очевидним неможливість вчасного виконання зобов'язань відповідачем по договору, що, на його думку, призводить до заподіяння збитків у сумі 90 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
При цьому, позивач лише припускає, що відповідач, у зв'язку з призупиненням будівництва, не виконає своїх обов'язків у строк до 01.06.2015р. Крім того, позивач зазначає лише про можливе завдання йому збитків на суму близько 90 000 грн. 00 коп. Розрахунків щодо даної суми, позивачем не подано.
Статтею 32 ГПК України встановлено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи погодження сторонами всіх істотних умов договору від 01.10.2013р., ненастання строку закінчення виконання відповідачем своїх обов'язків по даному договору, відсутність збитків, які, на думку позивача, лише можуть бути йому заподіяні, а також їх розрахунку, враховуючи правову природу самих збитків та умов застосування відповідальності у вигляді їх відшкодування, суд дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову - відмовити.
2. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім» від 25.02.2015р. про забезпечення позову - відмовити.
Повне рішення складено 21.04.2015р.
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД