16.04.2015 Справа № 920/509/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», м. Львів
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми
про стягнення 400 409 грн. 10 коп.
Суддя Б.І. Лиховид
За участі представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 400 409 грн. 10 коп. боргу, який виник за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по виконанню умов договору поставки № 03-14, укладеному між сторонами 03.01.2014р., з яких: 381 342 грн. 00 коп. - основний борг, 19 067 грн. 10 коп. - щтраф, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 008 грн. 19 коп. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 40 000 грн. 00 коп.
У дане судове засідання представник позивача не прибув, проте надійшло клопотання від 02.04.2015р., в якому представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності у зв'язку з підтриманням позовних вимог та незміною суми заборгованості. Крім того, від представника позивача супровідним листом надійшли: копія договору про надання правової допомоги, копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія посвідчення адвоката, які оглянуті судом та долучаються до матеріалів справи.
Відповідач у дане судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 30.03.2015р. направлялась відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2. Ухвала про порушення провадження по справі від 30.03.2015р. до суду не повернулась, поштове повідомлення про отримання вказаної ухвали відповідачем також до суду не повернулось.
За змістом статті 64 ГПК, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає відповідача повідомленим належним чином та можливим розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» (позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) 03.01.2014р. був укладений договір поставки № 03-14, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця фрукти та (або) овочі (товар), відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.
Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання - передачу товару. У накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість товару.
Згідно п. п. 4.3 та 4.4 оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом семи банківських днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання покупцем товару), підписаних та завірених сторонами.
Пунктом 5.2.1 договору передбачений обов'язок відповідача здійснювати оплату за отриманий товар у строки та порядку, передбаченому договором.
У відповідності до п. 9.2 договір діє до 31.12.2015р.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Договір № 03-14 від 03.01.2014 року підписаний директором позивача та відповідачем особисто, скріплений печатками сторін та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.
У ст. 712 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов'язання відповідно до умов договору № 03-14 від 03.01.2014р. виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № 307996 від 09.10.2014р., накладними № 300633 від 24.01.2015р. та № 300282 від 15.01.2015р., які підписані відповідачем та скріплені його печаткою.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № 03-14 від 03.01.2014р., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача штрафу у розмірі 19 067 грн. 10 коп.
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення штрафу передбачена п. 6.2 договору № 03-14 від 03.01.2014р., згідно якого за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару, відповідач за прострочення понад 20 календарних днів сплачує позивачу штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заборгованості.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Також відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу передбачені умовами договору, штраф нарахований в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн. 00 коп.
Згідно постанови Вищого господарського суду України по справі № 34/34-09(33/389-07) від 29.09.2010р. до завершення розгляду справи в господарському суді першої інстанції слід надати суду документи, що підтверджують факт понесення витрат на оплату послуг адвоката. Такими документами є: договір про надання правової допомоги (в ньому повинно бути обов'язково зазначено в якій господарській справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару та порядок його оплати); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність (орден); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер).
В матеріалах справи є всі вказані вище документи, окрім документа, який би свідчив про оплату позивачем послуг адвоката в сумі 40 000 грн. 00 коп.
Враховуючи, що позивач не надав доказів оплати витрат на правову допомогу у розмірі 40 000 грн. 00 коп., вимоги щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги задоволенню не підлягають.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (79010, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 5, кв. 4, код 20831737) 381 342 грн. 00 коп. основного боргу, 19 067 грн. 10 коп. штрафу, 8 008 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21.04.2015р.
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД