20.04.2015
Справа № 920/347/15
Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/347/15
за позовом: Дочірнього підприємства «Зееландія», м. Бровари, Київська
область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська
фабрика «Сумська», м. Суми,
про стягнення 21 326 грн. 55 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 21 326 грн. 55 коп., в тому числі: 15 421 грн. 17 коп. - заборгованості за договором поставки № 11237 від 03.11.2011 року; 1 636 грн. 76 коп. - пені, 418 грн. 27 коп. - 3 % річних, 3 850 грн. 35 коп. інфляційні нарахування, а також судовий збір.
Позивач в судове засідання не прибув, але надіслав заяву (електронний лист) № 15-651 від 17.04.2015 року, в якій просить суд, розгляд справи проводити без уповноваженого представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/347/15 від 03.03.2015 року, яка були надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві (40030, м. Суми, вул. Путивльська, буд. 19), повернута до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 40030, м. Суми, вул. Путивльська, буд. 19.
Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:
3 листопада 2011 року між дочірнім підприємством «Зееландія» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Сумська» (відповідач) було укладено договір поставки № 11237, за умовами якого позивач передає у зумовлені строки у власність відповідача товар, а останній приймає і оплачує товар на умовах договору.
Судом при вивчені матеріалів справи було встановлено, що договірні відносини в даному спорі виникли між дочірнім підприємством «Зееландія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Сумська». Однак, позивачем в позовній заяві допущено описку зазначивши відповідачем - товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Кондитерська фабрика «Сумська» (код 37430216) замість товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Сумська» ( код 37430216).
Матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № 3837 від 26.03.2014 року підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві та отримання останнім товару на загальну суму 20 921 грн. 17 коп. (а.с. 16).
Приписами пункту 6.2. договору визначено, що відповідач повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 5 календарних днів з дати поставки товару позивачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору частково оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15 421 грн. 17 коп.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив розрахунку за отриманий товар, позивачем 18 лютого 2015 року відповідачеві було направлено лист № 15-580 з проханням сплатити заборгованість. Проте, відповіді на лист відповідач не надав, заборгованість не погасив.
Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачеві товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 3837 від 26.03.2014 року.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 421 грн. 17 коп. заборгованості за отриманий товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів пункту 7.3. договору, у разі несплати вартості товару відповідачем у строк, встановлений п. 6.2. договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідачеві нарахована пеня в сумі 1 636 грн. 76 коп. за період з 1 квітня 2014 року по 1 жовтня 2014 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи з суми боргу 15 421 грн. 17 коп. (а.с. 5).
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 636 грн. 76 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних у сумі 418 грн. 27 коп. та інфляційні збитки у сумі 3 850 грн. 35 коп. за період з 1 квітня 2014 року по 24 лютого 2015 року.
Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 15 421 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 636 грн. 76 коп. пені, 418 грн. 27 коп. 3 % річних, 3 850 грн. 35 коп. інфляційних збитків.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Сумська» (40030, м. Суми, вул. Путивльська, буд. 19, код 37430216) на користь Дочірнього підприємства «Зееландія» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Виробнича, буд. 8, код 32628672) 15 421 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 636 грн. 76 коп. пені, 418 грн. 27 коп. 3 % річних, 3 850 грн. 35 коп. інфляційних збитків та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.04.2015 року.
Суддя С.В. Заєць