36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.04.2015 р. Справа №917/194/15
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (вул. Комарова, буд. 59, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600)
до Приватного підприємства "Амарант-Агро" (вул. 50-річчя Радянської влади, буд. 1, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область, 37264)
про стягнення 649578,08 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: Крищенко Л. В., дов. № 02/01-01 від 02.01.2015р.
від відповідача: Драч Т.П., дов. від 24.10.2014р
Розглядається позовна заява про стягнення 649578,08 грн., у тому числі 473088,00 грн. основного боргу, згідно договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 24/04/2013-1 від 24.04.2013р., 31258,81 грн. - пені, 21055,65 грн. - 3% річних, 124175,62 грн. - інфляційних.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що спірний договір є неукладеним, оскільки не містить істотних умов; позивачем не надано доказів схвалення даного правочину відповідно до п.10.4. статуту ПП "Амарант-Агро"; позивачем не доведено факту виконання робіт, оскільки акт здачі-прийняття робіт від 31.05.2013р. відсутній, а акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом, так як не містять дати його складання, даних ким відписаний від відповідача (а.с.55-57).
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені (а.с.55-57).
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою сторін від 16.04.2015р.
В судовому засіданні 20.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
24 квітня 2013 року між приватним підприємством "Амарант-Агро" (позивачем) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (відповідачем) був укладений Договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 24/04/2013-1 (далі - Договір); (а.с.20-22).
Згідно п.10.1. Договору строк його дії встановлено до 31.12.2013 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач (як замовник) доручив, а позивач (як підрядник) зобов'язався на свій ризик виконати на земельних ділянках, що перебувають у користуванні відповідача, у відповідності до умов цього Договору, сільськогосподарські роботи, які включають в себе посів кукурудзи (надалі-роботи) на наданих замовником сільськогосподарських полях/угіддях, що перебувають у користуванні замовника, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах даного Договору.
Згідно п. 2.2. Договору підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи - здійснює посів кукурудзи на площі 280 га.
Згідно п.3.1.4., 3.1.5 Договору замовник зобов'язаний прийняти від підрядника роботи та підписати акт виконаних робіт.
Згідно п.1.6. Договору фактичний об'єм робіт може корегуватися сторонами в процесі виконання даного договору та відображатися в акті приймання-здачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.
За п.4.1. Договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, які передаються виконавцем замовнику в день виконання робіт. Зазначений акт, після підписання уповноваженими представниками сторін, являється невід'ємною частиною договору та є підставою для здійснення замовником остаточного розрахунку за виконані виконавцем роботи.
Прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами протягом 2х календарних днів з дня закінчення виконання підрядником робіт шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість виконаних робіт та їх загальна вартість. (п.9.1. Договору).
Відповідно до п. 5.2. Договору загальна вартість робіт за договором складає 473088,00 грн. (із розрахунку 1 689,60 грн за 1 га площі).
Відповідно до п. 6.1- п. 6.3 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця наступним чином: в строк до 30.06.2013р. замовник сплачує 30% винагороди, а саме 141 926,40 грн.; в строк до 31.07.2013р. перераховує 30% винагороди, а саме 141 926,40 грн.; в строк до 01.09.2013р. замовник сплачує 40% винагороди, а саме 189 235,20 грн. Обов'язки сторони по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.
На виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 473088,00 грн., що підтверджено двостороннє підписаним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 31/05-07 від 31.05.2013р. (а.с.24). Зазначений акт скріплений печатками обох сторін. Виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без зауважень.
На оплату вказаних робіт позивачем виписаний відповідачу рахунок - фактуру № СФ-001794 від 31.05.2013р. (а.с.23).
Отже, з врахуванням положень розділу 5, 6 Договору відповідач мав сплатити позивачу 473088,00 грн. за виконані роботи, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 31.05.2013р., посвідченим печаткою відповідача (а.с.25).
Однак, заборгованість в сумі 473088,00 грн. відповідачем сплачена не була.
Заперечення відповідача з тих мотивів, що договір не містить істотних умов договору, судом визнаються необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Приписи діючого ЦК України не відносять до обов'язкових істотних умов договору підряду вимоги до сорту кукурудзи, якості робіт та деталізації земельних ділянок.
Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладеність, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").
У постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі №3-58гс11 зазначено, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Виконання договору сторонами не дає підстав вважати цей договір неукладеним. Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
В даному випадку сторони погодили істотні умови договору як його предмет (виконання робіт з посіву кукурудзи), ціну робіт, порядок розрахунків.
Отже, посилання відповідача на неукладеність цього договору є необґрунтованим.
Судом також відхиляються заперечення відповідача щодо позову з тих підстав, що спірний договір був укладений керівником відповідача з перевищенням повноважень, всупереч п.10.4. статуту ПП "Амарант-Агро", яким передбачено необхідність попереднього надання дозволу на укладення та затвердження умов договорів на суму, що перевищує 100000,00 грн. (а.с.58-63).
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
В п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведе стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення правочину.
Факт визнання відповідачем правочину підтверджується підписанням та посвідченням печаткою відповідача акту здач-приймання робіт від 31.05.2013р., виконаних за Договором.
Дійсність даної печатки позивачем не заперечується, доказів її втрати чи викрадення позивачем суду не надано.
Відповідно до п. 65 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору), яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Позивач за результатами виконання спірного договору підряду надав відповідачу податкову накладну № 51/2 від 31.05.2013р. на суму 473088,00 грн. для включення сум вартості виконаних робіт до податкової звітності відповідача.
Вказані зобов'язання включені відповідачем до податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2013р., що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5) за серпень 2013р. платника ПП "Амарант-Агро".
Встановлені вище обставини свідчать про те, що відповідачем були вчинені дії зі схвалення спірного правочину.
Виходячи з вимог ст.241 ЦК України таке схвалення правочину створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки позивача з моменту вчинення цього правочину.
Також слід зазначити, що відповідачем не оспорюється факт виконання робіт позивачем за спірним договором та їх прийняття відповідачем.
Твердження відповідача щодо ненадання доказів виконання робіт за спірним договором не відповідають дійсності, оскільки належним чином засвідчену копію акту здачі-прийняття робіт від 31.05.2013 позивачем додано (а.с.24).
Крім того, в судовому засіданні 26.02.2015р. СТОВ "Дружба-Нова" було надано суду для огляду оригінал даного акту, про що відображено в протоколі судового засідання від 26.02.2015р. (а.с.43).
Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
В порушення вимог договору та вказаних норм ЦК України відповідач борг в сумі 473088,00 грн. не сплатив.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 473088,00 грн. сновного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до п.11.4 Договору за порушення строків оплати замовником винагороди в порядку та строки, передбачені договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати до повного погашення боргу.
Позивач за неналежне виконання умов договору нарахував відповідачу 31258,81 грн. пені за період 30.06.2013р. - 02.03.2014р. поетапно (а.с.8).
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи умови п. 6.1.1 - п. 6.1.3 Договору пеня повинна нараховуватися на суму першого етапу оплати (141926,40 грн.) протягом періоду 30.06.2013р. - 30.12.2013р., на суму другого етапу оплати (141926,40 грн.) протягом періоду 31.07.2013р. - 31.01.2014р., на суму третього етапу оплати (189235,20 грн.) протягом періоду 01.09.2013р. - 01.03.2014р.
За вказані періоди сума пені становить 31140,86 грн. (розрахунок суду залучено до справи). В цій частині позовні вимоги є правомірними.
В частині стягнення пені в розмірі 117,95 грн. слід відмовити, оскільки дана сума пені нарахована з порушенням ч.6 ст. 232 ГК України.
Відповідач надав суду заяву від 26.03.2015р. про застосування позовної давності до спірних правовідносин частині стягнення пені, оскільки позовна заява подана після спливу річного строку для стягнення пені (а.с.57).
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні спорів" роз'яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожен день прострочення виконання зобов'язань, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не установлений законом або угодою сторін.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В даному випадку, з врахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України позивачем нараховано пеню з 30.06.2013р. по 01.03.2014р.
Позовна заява була подана до суду 30.01.2015р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с.28).
Отже, в межах позовної давності заявлено вимоги щодо стягнення пені за період з 30.01.2014р.-01.03.2014р. на суму 449,33 грн. (розрахунок суду залучено до справи).
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо пені підлягають задоволенню на суму 449,33 грн. Розрахунок суду залучено до справи.
В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відхилити як заявлені після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 124175,62грн. інфляційних за період з 01.09.2013р. по 31.12.2014р. та 21055,65 грн. - 3 % річних за період з 30.06.2013р. по 26.01.2015р.
Після проведення перерахунку судом встановлено, що розрахунок 3% річних проведено вірно. Отже, вимоги про стягнення 21055,65 грн. - 3 % річних підлягають задоволенню.
Після перевірки правильності розрахунку, судом встановлено, що сума інфляційних за період з 01.09.2013р.- 31.12.2014р. становить 123949,06 грн. (розрахунок - залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є правомірними. Вимоги в частині стягнення 226,56 грн. інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.
Судові витрати розподіляються судом в порядку ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Амарант-Агро" (вул. 50-річчя Радянської влади, буд. 1, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область, 37264; ідентифікаційний код 36454236) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (вул. Комарова, буд. 59, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600; ідентифікаційний номер 31333767) 473088грн. 00 коп. основного боргу, 449грн. 33 коп. пені, 123949грн. 06 коп. інфляційних, 21055грн. 65 коп. річних, 12370грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 22.04.2015 р.
Суддя Безрук Т. М.