"20" квітня 2015 р.Справа № 916/451/15-г
За позовом: Приватного підприємства „Охорона"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК"
про розірвання договору, закриття поточного рахунку, перерахування коштів та стягнення 3962,04грн.
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників:
Від позивача: не зявився
Від відповідача: не зявився
Суть спору: Приватне підприємство „Охорона" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" про розірвання договору банківського рахунку №15952 від 30.11.2009р. укладеного між Приватним підприємством „Охорона" та Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК", в особі відділення №437 АТ „ІМЕКСБАНК" у м. Первомайськ, закриття поточного рахунку р/р №26006132247001 АТ „ІМЕКСБАНК" м. Одесса код банку 328384, та перерахунку залишку грошових коштів на поточний рахунок р/р №26005300727351 ВАТ «Ощадний банк України» код банку 326461 у розмірі 63 566,85грн., та про стягнення пені у сумі 3962,04грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04 лютого 2015р. суддя Малярчук І.А. порушила провадження по справі № 916/451/15-г за позовом Приватного підприємства „Охорона" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" про розірвання договору, закриття поточного рахунку, перерахування коштів та стягнення 3962,04грн.
27.02.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення.
Приймаючи до уваги те, що суддя Малярчук І.А. з 24.02.2015р. перебуває у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, за розпорядженням керівника аппарату господарського суду Одеської області № 196 від 02.03.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/451/15-г.
Згідно довідки про повторний автоматичний розподіл спрв між суддями від 02.03.2015р., справу № 916/451/15-г передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2015 року прийнято справу № 916/451/15-г до свого провадження.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 20.04.2015р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
30 листопада 2009 року між Приватним підприємством «Охорона», в особі директора Шуміловського Ю.О. та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» від імені якого діяло відділення №11 філії АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Миколаїв, в особі начальника відділення Сальнікової В.М., було укладено Договір банківського рахунку №15952 (у національній валюті) та відкриття поточного рахунку р/р №26000015952001.
21 червня 2013 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК», від імені якого діяло відділення № 437 АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Первомайськ, в особі начальника відділення Семенюк А.В. та Приватним підприємством «Охорона», в особі директора Торовик В.Б., було укладено додаткову угоду № 132247 від 21 червня 2013 року про перехід всіх прав та обов'язків по Договору банківського рахунку № 15952 від 30 листопада 2009 року (у національній валюті), у зв'язку з реорганізацією відділення №11 Філії АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Миколаїв у відділення № 437 АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Первомайськ, до відділення № 437 АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Первомайськ.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди внесені зміни в пункт 1.1. Договору банківського рахунку № 15952 від 30 листопада 2009 року (у національній валюті), а саме, про відкриття поточного рахунку у національній валюті р/р № 26006132247001 та зобов'язання (відповідача) приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять клієнту (позивачу), виконувати розпорядження клієнта (позивача) щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку. Інші пункти Договору банківського рахунку № 15952 від 30 листопада 2009 року (у національній валюті) залишились без змін. Така додаткова угода № 132247 є невід'ємною частиною Договору банківського рахунку № 15952 від 30 листопада 2009 року (у національній валюті).
Згідно п. 2.2.1. укладеного Договору № 15952 Клієнт (позивач) має право самостійно розпоряджатися наявними на Рахунку коштами в порядку визначеному законодавством. Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не мас права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Позивач зазначає, що до відповідача були подані платіжні доручення з вимогою про перерахування з власного р/р № 26006132247001, а саме: 27.02.2014р. платіжне доручення № 938 від 30 жовтня 2014 року на перерахування коштів в розмірі 2 845,00 (дві тисячі вісімсот сорок п'ять) гривень 00 коп. на рахунок ПП «Сірий П.П.»: проплата за Оріон 4 ТМ.1, яке одержано банком 30 жовтня 2014р.; 27.02.2014р. платіжне доручення № 939 від 30 жовтня 2014 року на перерахування коштів в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 40 коп. на рахунок Первомайського міського водоканалу: проплата за воду, стоки за вересень-жовтень 2014 року, яке одержано банком 30 жовтня 2014р.
17 листопада 2014 року позивачем було надіслано прохання рекомендованим листом голові правління АТ «ІМЕКСБАНК», про надання інформації, на підставі чого банк не виконувати свої зобов'язання.
До відповідача були подані платіжні доручення з вимогою про перерахування з власного р/р № 26006132247001, а саме: 27.02.2014р. платіжне доручення № 982 від 22 грудня 2014 року на перерахування коштів в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп. на поповнення карткового рахунку ПП «Охорона», яке одержано банком 22 грудня 2014 р.; 27.02.2014р. платіжне доручення № 999 від 17 січня 2015 року на перерахування коштів в розмір 63 000 (шістдесят три тисячі) гривень 00 коп. на поточний рахунок ПП «Охорона» р/р № 26005300727351 ВАТ «Ощадний банк України», яке одержано банком 17 січня 2014р.
Відповідно до п. 2.3.7. Договору № 15952, Банк зобов'язаний на вимогу Клієнта видати готівкові кошти з Рахунку.
17 січня 2015 року позивачем було надіслано прохання рекомендованим листом начальнику відділення №437 АТ «ІМЕКСБАНК» про надання інформації, на підставі чого банк не виконує свої зобов'язання, що призводить до фінансових збитків та скрутного становища підприємства. У зв'язку з чим ПП «Охорона» не в змозі здійснити розрахунки по заробітній платі, комунальним платежам, а також податків в Державний бюджет України. Тим самим на підприємство накладають штрафні санкції та пені за невиконання законодавства України.
19 січня 2015 року Позивач надав заяву начальнику відділення № 437 АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Первомайськ про розірвання договору банківського рахунку № 15952 від 30 листопада 2009 р. та закриття поточного рахунку р/р № 26006132247001, та про перерахунок залишку грошових коштів на поточний рахунок р/р № 26005300727351 ВАТ «Ощадний банк України», відповідно до платіжного доручення № 999 від 17 січня 2015 року, відповідно до розділу 7 п. 7.3, 7.4, 7.5 договору банківського рахунку №15952.
Відповідно до п. 2.3.4 договору № 15952 від 30 листопада 2009 року, банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що містіться у розрахунковому документі у строки: - у національній валюті: в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу Банку та не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу банку.
Позивач зазначає, що станом на 19 січня 2015 року відповідно до довідки відповідача 437.11.15/151 залишок коштів позивача на власному р/р № 26006132247001 у відділені № 437 АТ «ІМЕКСБАНК» в м. Первомайськ складав 63 566,85 (шістдесят три тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень 85 копійок. Відповідач своєчасно не здійснив операції з перерахування коштів у встановлений законом строк та видачу готівки за заявкою позивача. До того ж, всупереч вимог п. 1.12. Інструкції НБУ №22, банк не повідомив позивача про причини невиконання платіжних доручень. Однак, заяву про закриття рахунку було подано ще 19 січня 2015 року вимога про закриття рахунку і переведення коштів на інші рахунку за раніше наданими платіжними дорученнями виконано не було.
В пункті 4.1 договору № 15952 сторони передбачили відповідальність банку за порушення строків виконання доручення позивача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного або неналежно списаної суми платежу за кожний день прострочення.
Таким чином, сума пені складає 3 962,04 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 4 копійки.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.
Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання зобов'язання в натурі.
Отже, звернення Клієнта до банку з позовом про зобов'язання перерахувати грошові кошти способам захисту, встановленим вказаними нормами, оскільки, звертаючись з такою вимогою, позивач фактично просить примусити відповідача виконати обов'язок, покладений на нього умовами договору та приписами законодавства.
Разом з тим, вирішуючи питання про спонукання перерахувати кошти на підставі судового рішення, суд виходить з наступного.
За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Як вбачається з відомостей, які є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, постановою Правління Національного банку України від 26.01.2015 року №50 Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2015 року №16 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно, а також призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ „ІМЕКСБАНК".
Відповідно до з ч.ч.1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно з ч.1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Визначення поняття "кредитор банку" містять приписи Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
При цьому, суд зазначає, що оскільки немайнові вимоги про закриття поточного рахунку нерозривно пов'язані з вимогами про подальше перерахування залишку грошових коштів на інший рахунок, які є майновими, то позивач, у разі пред'явлення відповідних вимог до банку, стає його кредитором.
Таким чином, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а банк, відповідно, виступає боржником.
При цьому, суд зазначає, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (пункт 1 частини 6 вказаної статті).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Таке ж визначення міститься у пункті 2.1 статті 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку".
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що на Приватне підприємство „Охорона" розповсюджуються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак вимоги перерахування грошових коштів на інший банківський рахунок, стягнення 3 962,04грн. пені не можуть бути задоволені за рахунок відповідача, в силу вказаних обмежень з огляду на введення у ПАТ "ІМЕКСБАНК" тимчасової адміністрації, у зв'язку із чим у заявленому позові слід відмовити.
Аналогічну думку викладено в Постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. по справі №910/9232/14.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Охорона", судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22 квітня 2015 р.
Суддя О.Ю. Оборотова