ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2015№910/4837/15-г
За позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об»єднання "Павлоградський
хімічний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про стягнення заборгованості у розмірі 35 486 164,38 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивачa: Кирплюк Д.В. - представник за дов.;
від відповідача: Куликов Ю.Ю. - представник за дов.
У судовому засіданні 20.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павловський хімічний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 35 486 164,38 грн.
Ухвалою від 05.03.2015 провадження у справі порушено та призначено справу до розгляду на 30.03.2015.
Ухвалою від 30.03.2015 розгляд справи відкладено на 20.04.2015.
20.04.2015 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю досягнення домовленості про укладення мирової угоди між сторонами.
Дослідивши клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні. При цьому, сторони не позбавлені можливості укладення мирової угоди після прийняття рішення.
Відповідач відзив на позов не надав, лише усні заперечення проти позовних вимог.
В судовому засіданні 20.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
26.12.2014 між відповідачем (банк за договором) та позивачем (вкладник за договором) укладений договір банківського вкладу №020-83-В-25-007/980-5116214 (далі - Договір), за умовами якого, вкладник передає, а банк приймає на зберігання грошові кошти в іноземній валюті та гривні, що надходять від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок згідно заяви про розміщення вкладу.
У разі прийняття вкладником рішення про розміщення вкладу, вкладник узгоджує прийняте рішення з банком, шляхом направлення на адресу банку заяви на розміщення вкладу на депозитному рахунку складеною за формулою наведеною в додатку №1 до цього Договору.
Датою надходження суми вкладу до банку є дата зарахування грошових коштів на рахунок від вкладника, що підтверджується випискою по рахунках, визначених цим договором підписаною сторонами заявою про розміщення вкладу (п. 2.2).
По закінченню строку вкладу або в день повернення вкладу з інших передбачених цим договором та законодавством України, банк повертає вклад на поточний рахунок вкладника, вказаний в розділі 11 цього Договору. На підставі заяви про розміщення вкладу сума вкладу може перераховуватись на інший рахунок вкладника ніж вказаний в розділі 11 цього Договору.
Якщо дата повернення вкладу (строк вкладу), яка зазначена в заяві про розміщення вкладу, припадає на не робочий (вихідний, святковий) день, то датою повернення вкладу є наступний за ним робочий день (п. 2.4 Договору).
26.12.2014 сторонами підписана заява про розміщення вкладу в сумі 35 000 000,00 грн. строком до 20.02.2015 під 13 % річних на депозитному рахунку №26108003085900.
Платіжним дорученням №70 від 26.12.2014 позивач перерахував відповідачу 35 000 000,00 грн. Вказане також підтверджується випискою по особовому рахунку за 26.12.2014.
Проценти на суму вкладу нараховуються від дня наступного за днем надходження вкладу на рахунок, до дня який передує дню повернення вкладу вкладнику або дню списання суми вкладу з підстав, передбачених цим договором або законодавством України (п. 3.1).
Згідно п. 3.1.1 Договору, якщо валюта вкладу - гривня, то дня розрахунку процентів у гривнях використовується фактична кількість днів у році та фактична кількість днів у місяці.
Відповідно до п.3.2 Договору, банк нараховує проценти в порядку, згідно внутрішніх положень банку, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, та в день повернення вкладу по закінченню строку вкладу, або в день повернення вкладу в повному розмірі з інших підстав передбачених цим договором та законодавством України, за фактичну кількість календарних днів місяця на суму вкладу.
Проценти на вклад виплачуються вкладнику щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, та в день повернення вкладу по закінченню строку вкладу, або в день повернення вкладу в повному обсязі з інших підстав, шляхом перерахування банком суми нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, вказаний в розділі 11 цього Договору (п. 3.3).
Строк дії договору до 24.12.2015.
12.01.2015 банк надав позивачу довідку №83-13-08-04 про залишок на рахунку №26108003085900 у розмірі 35 000 000,00 грн.
Платіжним дорученням №5447 від 15.01.2015 банк перерахував позивачу відсотки за період з 26.12.2014 по 12.01.2015 на загальну суму 199 452,06 грн.
Тобто 20.02.2015 настав строк повернення коштів за заявою, однак, як стверджує позивач, вклад в сумі 35 000 000,00 грн. не повернуто, та відсотки - 486 164, 38 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з листами № 30/168-84 від 23.02.2015 та №30/168-85 від 25.02.2015 про повернення вкладу та сплати відсотків. Вимоги залишені банком без відповіді та задоволення.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було перераховано 35 000 000,00 грн. на рахунок №26108003085900, проте у зазначений Договором строк відповідач зазначеного вкладу позивачу в повному обсязі не повернув.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Відповідно до п. п. 2.3 договору, по закінченню строку вкладу, банк повертає вклад на поточний рахунок вкладника вказаний в розділі 11 цього Договору.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу депозиту за Договором банківського вкладу №020-83-В-25-007/980-5116214 від 26.12.2014 в розмірі 35 000 000,00 грн.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення депозиту у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 35 000 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь нараховані й несплачені проценти з 13.01.2015 по 19.02.2015 у розмірі 486 164,38 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Суд, перевіривши розрахунок процентів за договором банківського вкладу №020-83-В-25-007/980 від 26.12.2014 з 13.01.2015 до 19.02.2015 включно та вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти на суму вкладу в розмірі 486 164,38 грн., враховуючи, що за період з 26.12.2014 по 12.01.2015 (16 днів) відсотки у розмірі 199 452,06 грн. відповідач перерахував позивачу згідно платіжного доручення від 15.01.2015 №5447.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 000 000,00 грн. депозитного вкладу та 486 164,38 грн. відсотків.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, код 33299878) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код 14310112) депозитний вклад у розмірі 35 000 000,00 грн. (тридцять п'ять мільйонів гривень 00 коп.), 486 164,38 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч сто шістдесят чотири гривні 38 коп.) та 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 23.04.2015.
Суддя М.Є. Літвінова