ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
22.04.2015
Справа № 910/9998/15
Суддя Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про визнання окремих положень договору недійсними
17.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства “Бест-Альтернатива” з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше лізинг Україна” про визнання недійсним пункту 6.3 договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116; встановлення факту договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116 в розмірі 226 107 грн 01 коп.; встановлення загальної ціни договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116 в розмірі 616 780 грн 08 коп.; визначення обсягу зобов'язань позивача за договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116 в обсязі 390 608 грн 07 коп.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
В ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви. Згідно з пунктом 2 частини 2 названої статті позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) сторін або місце проживання (для фізичних осіб).
Як визначено ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Отже, місцезнаходження у позовній заяві повинно визначатися та вказуватися згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
У позовній заяві у якості місцезнаходження відповідача позивачем зазначено наступну адресу: 04119, Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т , однак із витягу зробленого судом із офіційного джерела, а саме Інформаційно-ресурсного центру http://irc.gov.ua, вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача є 02152, м.Київ, проспект Павла тичини, будинок 1В.
Отже суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено суду вірність того, що місцезнаходженням відповідача є саме та адреса, що зазначена в позовній заяві. Окрім того, до позовної заяви не додані докази на підтвердження місцезнаходження відповідача (довідки/витяги з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України/Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Таким чином, позовна заява не містить правильного місцезнаходження юридичної особи відповідача.
За таких обставин суду не доведено, що наведена у позовній заяві адреса є вірним місцезнаходженням відповідача, а рівно суду не доведено виконання позивачем вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Наведене свідчить про недодержання позивачем вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України та, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Отримання позовної заяви і доданих до неї документів усіма учасниками процесу є обов'язковою передумовою розгляду справи судом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
До позовної позивачем додано опис вкладення в цінний лист з відміткою відділу поштового зв'язку про відправлення від з якого вбачається направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів на адресу: 04119, Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т
Однак позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження факту знаходження та отримання будь якої поштової кореспонденції відповідачем за вказаною адресою.
Суд звертає вашу увагу, на необхідність відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відтак, позивачем не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в супереч вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України. Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Окрім того, суд звертає увагу, що ухвалою суду 910/9609/15 від 16.04.2015 суддею Плотницькою Н.Б. позивачеві зазначалось, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Судом встановлено, що надані ксерокопії документів не засвідчені, оскільки не містять відмітки про засвідчення копій, передбаченої пунктом 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), а тому не можуть бути сприйняті судом в якості належних доказів в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.
Не є доказом засвідчення копій документів належним чином, напис на пакеті документів "прошито та пронумеровано", оскільки даний напис свідчить лише про скріплення (прошиття) певного пакету документів, а не про засвідчення, що дані копії відповідають оригіналу свідчить напис, передбачений пунктом 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).
Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в пункті 3 частині 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, стосовно того, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з вимогами про 1) визнання недійсним пункту 6.3 договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116; 2) встановлення факту договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116 в розмірі 226 107 грн 01 коп.; 3) встановлення загальної ціни договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116 в розмірі 616 780 грн 08 коп.; 4) визначення обсягу зобов'язань позивача за договору фінансового лізингу від 27.11.2013 № 00009116 в обсязі 390 608 грн 07 коп., позивач повинен був сплатити судовий збір за 4 немайнові вимоги в розмірі 4 872 грн 00 коп. Проте, до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 3334 від 10.03.2014, яке свідчить про сплату останнім судового збору в сумі 1218 грн 00 коп. Таким чином, позивачем не доплачено судовий збір в розмірі 3654 грн 00 коп.
Таким чином, позивачем не виконано вимог ухвали суду та не усунено недоліки зазначені у вказаній позовній заяві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п.п. 3, 4, 6 ч. 1, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.
Суддя М.О. Лиськов