ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.04.2015Справа №910/26091/14
За позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області
до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України Волинської області
2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 2 084, 53 грн. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від прокуратури: Вакулюк Д.С.
від позивача: Федоровський В.Г.
від відповідача: Перетятко С.М.
від третьої особи 1: не з'явились
від третьої особи 2: не з'явились
Володимир-Волинський міжрайонний прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 074, 66 грн., з яких 747, 24 грн. - заборгованість по орендній платі, 0, 50 грн. - пеня, 151, 2 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення майна, 175, 72 грн. - штраф та 1 009, 87 грн. - заборгованість по орендній платі перед балансоутримувачем; зобов'язати відповідача повернути Володимир-Волинському управлінню Державної казначейської служби Волинської області нерухоме майно - частину приміщення (літер А-2) площею 4,2 кв.м. (реєстровий номер - 37950294.1.АААДЕГ787), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинськ, вул. Ковельська, 35, загальною вартістю 8 306, 00 грн. позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області повідомило відповідача про відмову від договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26091/14, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України Волинської області та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2015 р. за участю прокуратури, представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.
16.03.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що за умовами договору оренди № 323 від 04.04.2006 р. орендоване майно підлягає поверненню Володимир-Волинському управлінню Державної казначейської служби України Волинської області.
16.03.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України Волинської області подало пояснення по даній справі, у яких зазначає, що станом на 01.03.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» погасило заборгованість по орендній платі за договором оренди № 323 від 04.04.2006 р., однак не звільнило приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинськ, вул. Ковельська, 35.
У процесі провадження відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на підставі 28.02.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 9 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних", керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації на період з 03.03.2014 р. до 02.06.2014 р., а з 11.06.2014 р. розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", у зв'язку з чим задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, відповідач зазначає, що оскільки позивач не звернувся з вимогами протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» № 112 від 14.ю06.2014 р. оголошення про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", його вимоги в силу приписів ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вважаються погашеними.
07.04.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі на загальну суму 1 757, 11 грн. та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" неустойку у сумі 4 060, 80 грн., 0, 50 грн. - пені, 74, 73 грн. - штрафу.
Як вбачається зі змісту вказаної заяви, прокурором збільшено заявлену до стягнення суму неустойки та зменшено суму штрафу.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
З огляду на вищевикладене, суд приймає до розгляду та задовольняє заяву Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в частині збільшення суми неустойки та зменшення суми штрафу, що не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.
Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив грошові кошти у сумі 1 757, 11 грн., що є предметом спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/26091/14 за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в частині стягнення боргу у розмірі 1 757, 11 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представники третіх осіб на виклик суду не з'явились.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 15.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
04.04.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» укладено договір оренди державного нерухомого майна № 323, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в строкове платне користування частину приміщення площею 4, 2 кв.м. по вул. Ковельській, 35 у місті Володимир-Волинський, що обліковується на балансі Волинське управління Державної казначейської служби України Волинської області для розміщення банкомату
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору за користування об'єктом оренди відповідач вносить орендну плату, що становить 48, 57 грн., підлягає коригуванню на індекс інфляції та перераховується щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним: 50 % - орендодавця, 50 % - на рахунок балансоутримувача.
Договір, відповідно до п. 101., є укладеним на одинадцять місяців, діє з 01.04.2006 р. до 01.03.2007 р. та вважається продовженим на той самий строк у разі відсутності заяв сторін протягом місяця після закінчення його строку.
За актом приймання-передачі від 04.04.2006 р. третя особа передала, а відповідач прийняв приміщення площею 4, 2 кв.м. по вул. Ковельській, 35 у місті Володимир-Волинський.
Додатковим договором № 6 від 29.11.2013 р. договір оренди державного нерухомого майна № 323 від 04.04.2006 р. викладено в новій редакції, відповідно до якої орендна плата становить 276, 87 грн. та перераховується щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним: 50 % - орендодавця, 50 % - на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до п. 10.1. договору, в редакції додаткового договору № 6 від 29.11.2013 р., договір укладено на строк з 01.12.2013 р. до 30.11.2015 р.
12.08.2014 р. та 10.09.2014 р. позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості за договором № 323 від 04.04.2006 р.
Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказані претензії матеріали справи не місять.
Листом № 11-06-1822 від 19.09.2014 р. позивач повідомив Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» про відмову від договору № 323 від 04.04.2006 р. на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням внесення оплати за оренду майна понад три місяці, та необхідність повернути приміщення.
Вищевказаний лист отриманий Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» 23.09.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що відповідач систематично порушував умови договору № 323 від 04.04.2006 р. щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області повідомило Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» про відмову від договору оренди та просить стягнути штраф за прострочення внесення орендної плати у розмірі 74, 73 грн. та пеню у розмірі 0. 50 грн.
При цьому, посилаючись на приписи ст. 782 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що оскільки Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» не повернуло орендоване майно, орендодавець має право вимагати сплати неустойки за час прострочення повернення майна, що становить 4 060, 80 грн. за період з 20.09.2014 р. до 30.03.2015 р.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до положень 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно зі ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» допущено порушення умов договору оренди № 323 від 04.04.2006 р. щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, а відтак - вищевказаний договір є розірваним з 24.09.2014 р.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що станом на момент звернення прокурора до суду з даним позовом, у Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" відкликано банківську ліцензію та розпочато його ліквідацію відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 р., у зв'язку з чим задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, відповідач зазначає, що оскільки позивач не звернувся з вимогами протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» № 112 від 14.06.2014 р. оголошення про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", його вимоги в силу приписів ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вважаються погашеними.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить визначення поняття "кредитор банку", однак за визначенням ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Водночас, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить визначення поняття "кредитор банку", однак за визначенням ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
В той же час, суд відзначає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області не є ані вкладником, ані кредитором банку у розумінні норм Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані Закону України «Про банки і банківську діяльність» та спірні правовідносини виникли не внаслідок банківської діяльності відповідача, оскільки договір оренди № 323 від 04.04.2006 р. укладався з метою забезпечення господарської діяльності банку, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають загальні норми, що регулюють порядок виконання господарських договорів та наслідки їх порушення.
В той же час, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів за договором № 323 від 04.04.2006 р., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку прокурора розмір пені за прострочення внесення орденної плати за договором № 323 від 04.04.2006 р. становить 0, 50 грн., штраф від простроченої суми - 74, 73 грн., що не перевищує розрахунок суду та є арифметично вірним.
Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що становить 4 060, 80 грн.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого за договором № 323 від 04.04.2006 р. майна, суд вважає обґрунтованими вимоги про застосування приписів ст. 785 Цивільного кодексу та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" неустойки у розмірі 4 060. 80 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі № 910/26091/14 за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в частині стягнення боргу у розмірі 1 757, 11 грн.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України (м. Луцьк, майдан Київський, 9, к. 815, код ЄДРПОУ 13347870) 0, 50 (нуль грн. 50 коп.) грн. - пені,, штраф у розмірі 74, 73(сімдесят чотири грн. 73 коп.) грн. та 4 060. 80 (чотири тисячі шістдесят грн. 80 коп.) грн. - неустойки.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.04.2015 р.
Суддя Пригунова А.Б.