ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2015Справа №910/3710/15-г
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"
до Міністерства оборони України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідачаДепартамент державний закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України
простягнення 183396,00 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Вичівська О.Ю. - представник за довіреністю
від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю
від третьої особи: не з'явилися
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" про стягнення з Міністерства оборони України 183396,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/14/217 від 18.12.2014 позивач поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 порушено провадження у справі №910/3710/15-г та призначено справу до розгляду на 16.03.2015.
В судовому засіданні 16.03.2015 позивач подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.
Відповідачем в судовому засіданні 16.03.2015 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що сума заборгованості яку позивач просить стягнути не була зареєстрована в органах Державної казначейської служби України після закінчення 2014 бюджетного року, що суперечить вимогам Бюджетного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015, в зв'язку з неявкою третьої особи в судове засідання, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи до 20.04.2015.
Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні 20.04.2015 проти позову заперечив у повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про причини неявки господарський суд не повідомила, витребувані документи не подала, вимоги ухвал суду від 19.02.2015 та від 16.03.2015 не виконала.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників третьої особи суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.04.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.12.2014 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" (постачальник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/14/217, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику вироби текстильні готові, інші (Лот 7. Мішок спальний), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п. 1.1. договору).
За умовами п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 23.12.2014, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги до товару, строки поставки визначається специфікацією, а саме: найменування - мішок спальний; строк постачання - до 26.12.2014 (включно); кількість - 2000 шт.; ціна товару - 1833960,00 грн. з ПДВ.
Приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (п. 2.7. договору).
Пунктом 3.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 23.12.2014, сторони погодили, що ціна цього договору становить 1833960,00 грн., у тому числі: ПДВ 305660,00 грн. - за резервним фондом.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за фактично поставлений твар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар на загальну суму 183396,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №51 від 31.12.2014, актом приймального контролю якості №1/3 від 29.12.2014, видатковою накладною №74 від 31.12.2014 та повідомленням-підтвердженням №157 від 31.12.2014, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.
Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, щодо оплати поставленого товару, оплату, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №51 від 31.12.2014, належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 183396,00 грн., яка і заявлена до стягнення.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки за фактично поставлений твар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару на підставі виставленого позивачем рахунку, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 183396,00 грн.
При цьому, судом враховано, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати поставленого товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005".
Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі й органів державного казначейства.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи викладені у відзиві, спростовуються вищенаведеним.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, офіс 345, код ЄДРПОУ 35920687) 183396 (сто вісімдесят три тисячі триста дев'яносто шість) грн. 00 коп. основного боргу та 3667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Повне рішення складено 23.04.2015
Суддя О.А.Грєхова