Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"15" квітня 2015 р. Справа №911/909/15
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області
в інтересах держави в особі - Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київська область, м. Вишневе
до Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Миколайовича, Київська область, м. Вишневе
про стягнення 182805,51грн.
секретар судового засідання Колісник Ю.І.
за участю представників:
від прокуратури: Літковець Ю.А. (посвідчення №031878 від 2 лютого 2015 року);
від позивача: Цвід О.І. (довіреність №3/02-09 від 5 січня 2015 року);
від відповідача: Олійник В.М. (спеціальний витяг з ЄДРПОУ №20224706 від 6 березня 2015 року);
вільний слухач: Савченко М. А. (паспорт).
Прокурор Києво-Святошинського району Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі - Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення 182805,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про пайову участь (внесок) ФОП Олійника В.М. у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе №887/07-14 від 4 липня 2014 року, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 167000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання прокурором нараховано відповідачу 9736,32 грн. пені, 5177,00 грн. інфляційних втрат та 892,19 грн. 3% річних.
Крім того, прокурором заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Миколайовича в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26 грудня 2011 року, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Абзацами 1, 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26 грудня 2011 року визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням вищезазначеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову у даній справі.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 10 березня 2015 року та призначено справу до розгляду на 25 березня 2015 року.
Через канцелярію господарського суду Київської області Фізичною особою-підприємцем Олійником Віталієм Миколайовичем подано відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №6540/15 від 23 березня 2015року), з якого вбачається, що відповідач не ухиляється від сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе, що підтверджується квитанцією №1703\з48 від 10 березня 2015 року про часткову сплату заборгованості в сумі 20000,00 грн., однак, просить суд скасувати 9736,32 грн. пені, 5177,00 грн. інфляційних втрат та 892,19 грн. 3% річних та заключити мирову угоду про реструктуризацію суми внеску помісячно до кінця 2015 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не передбачено скасування пені та заявлених на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань.
Через канцелярію господарського суду Київської області прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області подано лист №3188 від 24 березня 2015 року (вх. № 6768/15 від 24 березня 2015 року), з якого вбачається, що реструктуризувати борг не є можливим.
У судовому засіданні 25 березня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15 квітня 2015 року.
Ухвалою суду від 25 березня 2015 року внесено виправлення у вступну частину ухвали господарського суду Київської області від 10 березня 2015 року.
15 квітня 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Рішенням Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №1-01/XIV6-7 від 22 листопада 2011 року «Про затвердження порядку пайової участі (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишневе» затверджено «Порядок пайової участі (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Вишневе».
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем Олійником Віталієм Миколайовичем (за договором - замовник) укладено договір про пайову участь (внесок) ФОП Олійника В.М. у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе №887/07-14 від 4 липня 2014 року (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе при здійсненні реконструкції та будівництва об'єктів містобудування на умовах, визначених договором. Назва та місце розташування об'єктів містобудування - торгівельно-розважальний центр по вул. Машинобудівників. Цільове призначення об'єктів містобудування - торгівельно-розважальний центр (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Вишневе у розмірі 167000,00 грн. на рахунок №31515921700358 відповідно до розрахунку згідно додатку №1.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Згідно п.п. 1, 2 додатку №1 до договору, загальна кошторисна вартість реконструкції і будівництва об'єктів містобудування замовника, що розташовані за адресою: м. Вишневе, вул. Мишинобудівників складає 1670000,00 грн. Величина пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе складає: загальна вартість об'єкту будівництва х 10% = сума пайової участі - 167000,00 грн.
Пунктом 3.1. договору визначено, що замовник зобов'язаний перерахувати кошти в сумі, визначеній у п. 2.1. договору, до 30 грудня 2014 року.
Відповідно до п. 3.3. договору, виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області проводить розрахунок пайового внеску та контролює виконання умов договору.
Згідно п. 5.5. договору, договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Згідно ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Таким чином, пайовий внесок відповідача на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе в розмірі 167000,00 грн. визначений законодавством, який обчислюється, виходячи із кошторисної вартості об'єкта будівництва.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі відповідач в рахунок погашення заборгованості 10 березня 2015 року сплатив 20000,00 грн. (а.с. 50) та 9 квітня 2015 року сплатив 15000,00 грн. (а.с. 78), що підтверджується відповідними квитанціями.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 35000,00 грн. підлягає припиненню.
Вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе за договором про пайову участь (внесок) ФОП Олійника В.М. у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе №887/07-14 від 4 липня 2014 року підлягає задоволенню у розмірі 132000,00 грн.
Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача 9736,32 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 167000,00 грн. за період з 31 грудня 2014 року по 5 березня 2015 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від загальної суми від загальної суми пайової участі, визначеної п. 2.1. договору, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений ст. 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може
перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з арифметичним розрахунком пені, здійсненим судом за період з 31 грудня 2014 року по 5 березня 2015 року, належна до стягнення з відповідача пеня складає 9928,49 грн., проте, підлягає стягненню на користь позивача у сумі 9736,32 грн., в межах заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 15 квітня 2015 року представником відповідача заявлено усне клопотання про зменшення судом суми пені, заявленої прокурором до стягнення.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено що, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача з огляду на наступне.
Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, пеня має компенсаційний характер, та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.
Судом не встановлено обставин, що давали б підстави вважати нараховану пеню надмірно великою порівняно зі збитками позивача.
Крім того, в разі задоволення судом вищезазначеного клопотання, будуть порушені матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього та матиме дискримінаційний характер відносно його прав та інтересів.
Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача 5177,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 167000,00 грн. за період з 31 грудня 2014 року по 5 березня 2015 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до здійсненого судом арифметичного розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 167000,00 грн. за період з 31 грудня 2014 року по 5 березня 2015 року, належні до стягнення з відповідача інфляційні втрати становлять 14362,00 грн., тому підлягають стягненню на користь позивача у сумі 5177,00 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача 892,19 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача в розмірі 167000,00 грн. за період з 31 грудня 2014 року по 5 березня 2015 року.
Враховуючи те, що наданий прокурором розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 892,19 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.
Згідно п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21 лютого 2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід Державного бюджету України.
З огляду на викладене, згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача шляхом стягнення в дохід Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам, що складає 2956,11 грн.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Миколайовича (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 45, код 2684416431) на користь Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 34091724) - 132 (сто тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 9736 (дев'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 32 коп. пені, 5177 (п'ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 892 (вісімсот дев'яносто дві) грн. 19 коп. 3 % річних.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 35000,00 грн. припинити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Миколайовича (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 45, код 2684416431) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 2956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 11 коп. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 22 квітня 2015 року
Суддя Д.Г. Заєць