ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.04.2015Справа №910/6170/15-г
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УМП Трейд»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Фудз»
простягнення 177532 грн. 52 коп.
Представники сторін:
від позивача: Павлівський В.В. - представник за довіреністю б/н від 13.03.2015;
від відповідача: не з'явились
13.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УМП Трейд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Фудз» про стягнення 177532 грн. 52 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 1306 від 13.06.2014 не поставив позивачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 177632 грн. 52 коп., внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 177532 грн. 52 коп.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд накласти арешт на кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах відповідача, в межах суми позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6170/15-г, розгляд справи призначено на 03.04.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.04.2015.
У судовому засіданні 17.04.2015 представник позивача не підтримав заяву про забезпечення позову, викладену у прохальній частині позовної заяви, та просив суд не приймати її до розгляду з огляду на несплату судового збору за її подання.
У судовому засіданні 17.04.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 17.04.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032863853.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 17.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
13.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УМП Трейд» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Фудз» (постачальник) укладено Договір поставки № 1306, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно із замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та прасів, які діють на день відвантаження, та оплатити товар у строки, зазначені в розділі 6 договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві.
Відповідно до п. 6.1 Договору, ціна на продукцію встановлюється в національній валюті - гривнях і вказується в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 6.2 Договору, ціна товару визначається постачальником згідно діючих на день відвантаження прасів, що є протоколом узгодження договірної ціни. Товар реалізується за ціною, що діє на день відвантаження.
Загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим Договором (п. 6.3 Договору).
Відповідно до п. 6.4 Договору, розрахунки за кожну партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня з моменту отримання товару.
Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.5 Договору).
Згідно з п. 6.8 Договору, сторони домовились, що оплата за продукцію здійснюється покупцем на р/р 26005001311508 в ПАТ «Актабанк», МФО 307394 протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п. 6.9 Договору, сторони мають право здійснювати розрахунки за цим Договором в інший спосіб, не заборонений законодавством України.
Відповідно до п. 12.1 Договору, він набуває чинності після його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє протягом одного календарного року з моменту його підписання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що він сплатив відповідачу попередню оплату за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014 у розмірі 177532 грн. 52 коп. за товар, який мав бути поставлений відповідачем, однак відповідач узгоджений між сторонами товар на суму 177532 грн. 52 коп. не поставив, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 177532 грн. 52 коп.
Тобто, предметом даного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Фудз» суми попередньої оплати у розмірі 177532 грн. 52 коп.; підставою даного позову є невиконання відповідачем свого обов'язку за укладеним між сторонами Договором поставки № 1306 від 13.06.2014 щодо поставки узгодженого товару.
Таким чином, на позивача покладено обов'язок доведення факту здійснення ним попередньої оплати у розмірі 177532 грн. 52 коп. за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014 та невиконання відповідачем свого обов'язку поставити товар на вказану суму грошових коштів в погоджені сторонами строки, саме за вказаним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У підтвердження факту здійснення попередньої оплати за договором, позивач надав суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 537 від 08.10.2014 на суму 48500 грн. 00 коп., № 544 від 10.10.2014 на суму 50000 грн. 00 коп. та № 548 від 10.10.2014 на суму 100000 грн. 00 коп.
У позовній заяві позивач пояснив суду, що сплата грошових коштів у розмірі 48500 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 537 від 08.10.2014 є оплатою за поставлений товар на суму 20967 грн. 48 коп. та попередньою оплатою на суму 27532 грн. 52 коп., з огляду на що загальний розмір попередньої оплати, здійсненої позивачем, становить 177532 грн. 52 коп. (27532 грн. 52 коп. за платіжним дорученням № 537 від 08.10.2014, 50000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 544 від 10.10.2014 та 100000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 548 від 10.10.2014).
Разом з тим, судом встановлено, що призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях є оплата за продукцію згідно з Договором № 20/06/2014, а не згідно з Договором поставки № 1306 від 13.06.2014.
У судовому засіданні 03.04.2015 представник позивача надав суду належним чином засвідчену копію Договору № 20/06/14 від 20.06.2014 та пояснив, що при формуванні платіжних доручень № 537 від 08.10.2014, № 544 від 10.10.2014 та № 548 від 10.10.2014 було помилково зазначено призначення платежу - оплата за продукцію за Договором № 20/06/2014, тоді як насправді оплата здійснювалась за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014.
Однак, суд не приймає до уваги такі пояснення позивача з огляду на наступне.
Згідно з п. 1.3 Договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.
Згідно з п. 4.1 Договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції або/чи відповідного додатку.
Асортимент та кількість продукції в кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії продукції, яка повинна бути підписана уповноваженою особою (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.2.1 Договору, замовлення на поставку відповідної партії продукції подається покупцем у письмовій формі власноручно або передається факсимільним або поштовим зв'язком (рекомендованим листом), або/чи в усній формі (по телефону). В замовленні обов'язково повинно бути вказано кількість продукції, вид та найменування продукції, строк поставки продукції.
Відповідно до п. 4.3 Договору, про підтвердження заявки або про її відхилення постачальник сповіщає покупця письмово або/чи в усній формі (по телефону).
Підтверджений сторонами асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в додатках до даного Договору (п. 4.4 Договору).
Однак, позивачем не надано суду доказів здійснення жодного замовлення товару, яке повинно було оформлюватись відповідно до вказаних положень Договору поставки № 1306 від 13.06.2014, та яке є підставою для поставки відповідачем товару.
Позивачем також не надано доказів підтвердження відповідачем заявок позивача на поставку товару, у випадку їх подання, тобто, доказів схвалення постачальником замовлень покупця (відповідно до п. 4.3 Договору).
Так само, позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо укладення між сторонами додатків (додаткових угод) до Договору поставки № 1306 від 13.06.2014 та погодження обов'язків із поставки певного товару.
З огляду на те, що положеннями Договору поставки № 1306 від 13.06.2014 сторони визначили, що підставою для поставки відповідачем товару є саме схвалене відповідачем замовлення на поставку товару (п. 4.1 Договору), та враховуючи ненадання позивачем доказів звернення до відповідача із відповідними замовленнями та схвалення їх відповідачем, суд не може дійти висновку, що у відповідача виник обов'язок поставити конкретний товар у конкретний строк за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014.
Разом з тим, відповідно до п. 6.7 Договору, при здійсненні кожного переказу покупець вказує наступні реквізити для здійснення платежів: назва та номер цього Договору та/або номер накладних, по яких відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.
Втім, позивачем не надано суду доказів виставлення відповідачем рахунків-фактур на оплату товару, які могли бути доказами підтвердження замовленням постачальником певного товару.
Крім того, суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами Договору поставки № 1306 від 13.06.2014 не передбачена попередня оплата за поставку товару.
Натомість, відповідно до п. 6.4 Договору, розрахунки за кожну партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня з моменту отримання товару.
Відповідно до п. 6.8 Договору, сторони домовились, що оплата за продукцію здійснюється покупцем протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару.
Тобто, сторони погодили, що позивач здійснює оплату за товар після його поставки відповідачем, а не шляхом здійснення попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що пояснення позивача стосовно того, що при формуванні платіжних доручень № 537 від 08.10.2014, № 544 від 10.10.2014 та № 548 від 10.10.2014 було помилково зазначено призначення платежу - оплата за продукцію за Договором № 20/06/2014, тоді як насправді оплата здійснювалась за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014, не можуть братися судом до уваги, оскільки не підтверджують факту, що оплата була здійснена саме за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014, а не за будь-яким іншим договором.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на те, що предметом даного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Фудз» суми попередньої оплати у розмірі 177532 грн. 52 коп., а підставою даного позову є невиконання відповідачем свого обов'язку за укладеним між сторонами Договором поставки № 1306 від 13.06.2014 щодо поставки узгодженого товару, з огляду на що на позивача покладено обов'язок доведення факту здійснення ним попередньої оплати у розмірі 177532 грн. 52 коп. саме за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014 та невиконання відповідачем свого обов'язку поставити погоджений сторонами товар у погоджені сторонами строки на вказану суму грошових коштів саме за вказаним договором, та беручи до уваги, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що сплата ним грошових коштів у розмірі 177532 грн. 52 коп. є саме попередньою оплатою за Договором поставки № 1306 від 13.06.2014, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «УМП Трейд» у задоволенні позову.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Тобто, позивач має право звернутися із позовом до відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України у випадку, якщо позивачем помилково перераховані грошові кошти за відсутності договірних відносин між сторонами, або перераховані у більшому розмірі, ніж це передбачено договором.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 22.04.2015
Суддя І.М. Отрош