Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"09" квітня 2015 р. Справа № 908/5698/14
Суддя господарського суду Київської області Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємця Містюка Олександра Анатолійовича,
70624, Запорізька обл., Пологівський р-н, вул. Леніна, буд. 346
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інарі-2010",
96102, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Леніна, буд. 14, кв. 7
про стягнення 6 245,33 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
встановила:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 порушено провадження у справі № 908/5698/14 за позовом Приватного підприємця Містюка Олександра Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інарі-2010" про стягнення 6 245,33 грн., розгляд справи призначено на 28.01.2015.
У судовому засіданні 28.01.2015 господарським судом Запорізької області, на підставі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.01.2015, встановлено місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інарі-2010": 96102, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Леніна, буд. 14, кв. 7.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 справу № 908/5698/14 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам, та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ - господарським судом Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2015 прийнято справу № 908/5698/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.03.2015. Даною ухвалою суду визнано явку представників сторін у судове засідання обов'язковою та витребувано у сторін документи.
У судове засідання 10.03.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Позивачем не надано письмових пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 11.02.2015 та неподання доказів, що витребувані судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2015 відкладено розгляд справи на 31.03.2015.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6147/15 від 17.03.2015) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 31.03.2015 представники сторін не з'явились.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2015 відкладено розгляд справи на 09.04.2015.
31.03.2015 надійшло електронне повідомлення від позивача (вх. № 27/15 від 31.03.2015) з клопотанням про продовження строку розгляду спору.
У судове засідання 09.04.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
За результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Отже, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
З огляду на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України, докази позовних вимог подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. У разі неповідомлення позивачем причин неподання доказів, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази, сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Пунктом 2.3. цієї ж постанови передбачено, що, якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі, на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази, нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалами господарського суду Київської області від 11.02.2015, від 10.03.2015 та від 31.03.2015, у позивача витребувано докази, які визначені судом як необхідні для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи.
Зокрема, у позивача витребувано заявки про перевезення вантажу у місцевому сполученні щодо спірних послуг, про які йдеться у тексті позовної заяви та письмові пояснення про те, з якого письмового доказу суд може встановити вартість спірних послуг, що погоджена сторонами, у зв'язку з тим, що з товарно-транспортних накладних, що додані до позовної заяви, неможливо встановити вартість спірних послуг з перевезення, хоча зі змісту договору від 01.01.2012 № 01/12, що укладений між сторонами, вбачається, що спірні послуги надаються за плату.
Також, судом витребувано у позивача акти здачі-приймання робіт, на підставі яких, відповідно до пункту 4.2. договору від 01.12.2012 № 01/12, послуги вважаються виконаними та на підставі яких здійснюється кінцевий розрахунок між сторонами.
Крім того, у позивача витребувано довідки з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, з інформацією про надходження (дата, розмір, призначення платежу) або ненадходження коштів від відповідача, підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки, які, зважаючи на те, що підставами позову є несплата відповідачем на рахунки позивача, що відкриті у банківських установах, грошових коштів, визначені судом як належні докази правомірності тверджень позову, а саме: відсутності факту перерахування відповідачем спірних грошових коштів на розрахункові рахунки позивача у повному обсязі.
Вказані докази, що необхідні для вирішення спору, позивачем не надано, про причини їх ненадання не зазначено, а, відтак, у суду відсутня можливість встановити поважність ненадання позивачем вказаних доказів.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя зобов'язує, зокрема, сторін виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до частин 2, 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.
Відтак, вимоги суду, що викладені в ухвалах від 11.02.2015, від 10.03.2015, від 31.03.2015, грунтуються на положеннях процесуального законодавства, а письмові докази, що витребувані, мають бути надані суду для всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, строк вирішення спору у даній справі сплинув, крім того, позивач неодноразово повідомлений про вимоги суду, клопотань про відкладення розгляду спору для надання ним доказів своїх вимог, позивачем не заявлялось, натомість, заявлено клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача, а, зважаючи на вищевикладені висновки суду, спір за наявними матеріалами справи не може бути вирішеним.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини та статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Зважаючи на викладене, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду у загальному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою в разі залишення заяви без розгляду, крім випадків, якщо така заява залишена без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням.
Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.
При вирішенні питання про повернення сплаченої суми судового збору судом враховано правову позицію, викладену у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".
При вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано, що явку представника позивача було визнано обов'язковою лише ухвалою суду від 11.02.2015 у судове засідання 10.03.2015, а інші ухвали суду про призначення судових засідань не містять таких вимог.
Крім того, з огляду на вищевикладені висновки суду, неможливість розгляду даної справи викликана відсутністю письмових доказів: заявок, актів, довідок та не пов'язана з необхідністю отримання судом усних пояснень представника чи його неявкою у судові засідання.
Зважаючи на вказане, судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету на підставі пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтею 44, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Приватного підприємця Містюка Олександра Анатолійовича про стягнення 6 245,33 грн. залишити без розгляду.
2. Повернути Приватному підприємцю Містюку Олександру Анатолійовичу (70624, Запорізька обл., Пологівський р-н, вул. Леніна, буд. 346, ідентифікаційний номер 2693607055) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., що сплачений згідно з квитанціями від 11.01.2014 № 128 та від 12.11.2014 № П280/2795149/1.
Суддя С.О. Саванчук