ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2015№910/5039/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами
"СіПіДжі Ассетс Менеджмент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінній ринок"
про стягнення 94 043 904,06 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Теплюк В.С. - представник за дов.;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 20.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю"Компанія з управління активами "СіПіДжі Ассетс Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінний ринок" про стягнення 94 043 904,06 грн. заборгованості на підставі Договору №06-П від 28.12.2005 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2015 порушено провадження у справі №910/5039/15-г, розгляд справи призначений на 30.03.2015.
Ухвалою від 30.03.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 20.04.2015.
30.03.2015 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за випущеними іменними, відсотковими, звичайними облігаціями серії А та нарахованими відсотками у розмірі 68 985 000,00 грн.
В той час, як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №06-П про відкриття кредитної лінії від 28.12.2005 у розмірі 94 043 904, 06 грн.
Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи, що заява від 30.03.2015 направлена на одночасну зміну підстав та предмету позову, суд відмовляє в її задоволенні.
Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відзиву на позов чи заперечень, відповідач до суду не направив.
В судовому засіданні 20.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача господарський суд міста Києва, -
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 28.12.2005 між позивачем (кредитор за договором) та відповідачем (позичальник за договором) укладений договір №06-П про відкриття кредитної лінії в національній валюті (далі -договір), за умовами якого, кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України та надає позичальнику кредити в межах її ліміту, а позичальник - використати кредити на цілі визначені в п. 1.7 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати кредитору проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути кредитору кредити у строки встановлені договором.
Згідно п. 2.1 Договору, за користування кредитами позичальник зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 17% річних.
Сплата процентів за користування кредитом наданими в межах ліміту кредитної лінії проводиться позичальником одночасно із погашенням таких кредитів. Проценти нараховуються щомісяця починаючи з дня надання кредиту і до дня, який передує дню погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитною лінією, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році (п. 2.3 Договору).
Згідно п. 13.1 Договору, договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і закінчується 28.12.2006, а в частині виконання зобов'язань за договором - до повного виконання таких зобов'язань.
Пунктом 1.2 Договору ліміт кредитної лінії було встановлено в сумі 2 000 000,00 грн. В подальшому додатковими угодами до договору №4 від 13.03.2006, №10 від 27.06.2006, №15 від 10.08.2006, №19 від 30.08.2006 та №25 від 08.11.2006 ліміт кредитної лінії було поступово збільшено до суми 50 000 000,00 грн.
З 29.12.2005 по 10.12.2008 між сторонами були укладені 129 додаткових угод, відповідно до яких загальна сума виданих кредитів (в межах ліміту кредитної лінії, відкритої на підставі кредитного договору) склала 83 238 004,86 грн.
У період з 29.12.2005 по 10.12.2008 кредитор перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 83 238 004,86 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по поточних рахунках.
Крім того, судом встановлено, що за період з 27.12.2007 по 15.04.2011 позичальником була частково погашена сума заборгованості за договором у розмірі 57 933 854,05 грн., тобто станом на 02.03.2015 заборгованість у відповідача перед позивачем склала 25 304 150, 81 грн.
Крім того, за весь час користування кредитом з 30.12.2005 по 31.01.2015 нараховано проценти на загальну суму 80 935 462, 74 грн., з яких сплачено - 12 195 709,49 грн., згідно виписок з рахунків позичальника.
Тобто станом на 02.03.2015 заборгованість за процентами становить 68 739 753, 25 грн.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання по договору№06-П від 28.12.2005, у зв'язку з чим у останнього станом на 02.03.2015 утворилась заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом, на загальну суму 94 043 904,06 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Факт наявності заборгованості у розмірі 94 043 904,06 грн. за договором №06-П від 28.12.2005, також підтверджується двостороннім актом від 31.01.2015, відповідно до якого сальдо на 31.01.2015 становить 94 043 904,06 грн. на користь позивача.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором №06-П від 28.12.2005 у розмірі 94 043 904, 06 грн. позичальника перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінній ринок" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 17, код 32050314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СіПіДжі Ассетс Менеджмент" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 60, код 33448675) суму основної заборгованості за договором №06-П про відкриття кредитної лінії від 28.12.2005 у розмірі 25 304 150,81 грн. (двадцять п'ять мільйонів триста чотири тисячі сто п'ятдесят гривень 81 коп.), 68 739 753, 25 грн. (шістдесят три мільйона сімсот тридцять дев»ять тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 25 коп.) та 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 23.04.2015
Суддя М.Є. Літвінова