ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.04.2015Справа №910/3152/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна "
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про відшкодування шкоди у розмірі 6 160,00 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Невідома Т.М. (дов. № 798 від 13.11.2014 року)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна " (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 160,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/3152/15-г та призначено справу до розгляду на 26.03.2015 року.
02.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 26.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 09.04.2015 року.
У судовому засіданні 09.04.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 09.04.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/3152/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
22.03.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Бровченко О.А. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 015891, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Mazda 6", державний номер АА5124 ІТ.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2012 року у м. Києві по вул. Дегтярівській на перехресті з вул. С. Хохлових сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Mazda 6", державний номер АА5124 ІТ та автомобіля марки "BYD F3", державний номер АА 0106 КС, яким керував Яцюк О.М.
ДТП сталася в результаті порушення Яцюком О.М правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.04.2012 року у справі № 2610/7764/2012.
Цивільно-правова відповідальність Яцюка О.М. за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "BYD F3", державний номер АА 0106 КС, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1903890 від 06.04.2011 року.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Mazda 6", державний номер АА5124 ІТ, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до звіту від 17.04.2012 року про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Гончарук Н.В., з урахуванням актуалізованого звіту від 18.05.2012 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Mazda 6", державний номер АА5124 ІТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7 271,08 грн.
14.10.2013 року позивач, виходячи із звіту від 17.04.2012 року про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Гончарук Н.В., з урахуванням актуалізованого звіту від 18.05.2012 року, та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 6 160,00 грн., про що склав страховий акт № UA2012032000019/L01/09.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 015891 від 22.03.2011 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено в розмірі 6 160,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16813 від 14.10.2013 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).
Зважаючи на вищенаведене 27.11.2013 року, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою в порядку суброгації №UA2012032000019 на суму 6 160,00 грн.
Проте, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача, який передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АА/1903890 від 06.04.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6 160,00 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "BYD F3", державний номер АА 0106 КС, яким керував Яцюк О.М, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1903890 від 06.04.2011 року, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "Mazda 6", державний номер АА5124 ІТ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія який керував автомобілем "BYD F3", державний номер АА 0106 КС, встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.04.2012 року у справі № 2610/7764/2012.
Як вже було зазначено судом, цивільно-правова відповідальність вказаної особи була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1903890 від 06.04.2011 року.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Mazda 6", державний номер АА5124 ІТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1903890 від 06.04.2011 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 015891 від 22.03.2011 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1903890 від 06.04.2011 року у розмірі 500,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенні у розмірі 5 660,00 грн. (6 160,00 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 500,00 грн. (сума франшизи).
Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) 5 660 (сім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн., 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 70 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.04.2015 року
Суддя С.В. Стасюк