ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2015Справа №910/4747/15-г
За позовом Державного підприємства "Державний науково - технічний центр
з ядерної та радіаційної безпеки"
до Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації
онкоінвалідів" Спілка онкоінвалідів "Фаворит - Плюс"
про стягнення 103 419,63грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Жуляєв В.В. - по дов. №005/750 від 24.03.2015р
Сандул О.Г. - по дов. №005/751 від 24.03.2015р.
Від відповідача: не з'явився
Державне підприємство "Державний науково - технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення з Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів" Спілка онкоінвалідів "Фаворит - Плюс" 103 419, 63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015р. порушено провадження у справі № 910/4747/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.03.2015р.
В судовому засіданні представниками позивача надані витребувані судом документи.
В судове засідання 25.03.2015р. представник відповідача не з"явився.
Від представника відповідача через відділ діловодство Господарського суду міста Києва 24.03.2015р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що повноважний представник відповідача не має можливості прибути в судове засідання оскілки приймає участь в судовому засіданні Подільського районного суду міста Києва.
Суд розглянувши дане клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, вважає за доцільне його задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
У зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справибуло відкладено на 14.04.2015р.
Представник позивача в судовому засідання 14.04.2015 року позовні вимоги підтримав в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних та штрафу. В частині стягнення основного боргу позивач просив провадження у справі припинити у зв»язку з тим, що відповідачем сума основного боргу сплачена після порушення провадження у справі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав. Від представника відповідача до суду недійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що на даний час між сторонами ведуться переговори з приводу укладення мирової угоди.
Представники позивача проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечували. Заперечення мотивовані тим, що між сторонами не ведуть переговори з приводу укладення мирової угоди.
Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на його неогрунтованість. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 14.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
19.06.2014р. між Державним підприємством "Державний науково - технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" (надалі позивач) та звернулося до Дочірнім підприємством "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів" Спілка онкоінвалідів "Фаворит - Плюс" (надалі відповідач) бцло укладено договір №01/059-14. Відповдіно до умов даного договору позивач зобов»язується провести державну експертизу ядерної та радіаційної безпеки документів: «Пристрій детектування NIM-2001М. Технічні умови. ТУ У 33.2-25285759-011:2014», «Пристрій детектування GIM-201 MF. Технічні умови. ТУ У 33.2-25285759-013:2014».
Згідно п. 2.1 договору за надання послуг, згідно з умовами цього жоговору, відповдвач перераховує на поточний рахунок тпозитвача відповідно до протоколу погодження договірнох ціни кошти в розмірі :
62 076, 76 грн. , крім того ПДВ 12 415, 35 грн., всього: 74 492, 11 грн.
Оплата наданої послуги проводиться з передоплатою в розмірі 100% кошторисної ціни в 10-ти денний термін після підписання договору (п. 2.2 договору).
Факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 74 492, 11 грн. підтверджується актом №269-14 від 09.09.2014р. здавання прииймання наданої послуги, що підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті наданих послуг.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у 2014 році було надано, а відповідачем, в особі уповноваженого представника прийнято без будь-яких зауважень та заперечень послуги по договору №09/059014 від 19.06.2014р., що підтверджується актам надання послуг №269-14 від 09 вересня 2014 року, який підписаний представниками позивача та відповідача та посвідчений їхніми печатками на загальну суму 74 492,11 грн.
В подальшому відповідачем також жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих позивачем послуг за договором на підставі вказаного акту у встановленому законом порядку не заявлялось.
В свою чергу, судом встановлено і підтверджується наявними матеріалами справи, що на момент звернення позивача до суду відповідачем частково здійснена оплата по спірному договору в сумі 6000 грн. 05.02.2015р. У зв»язку з цим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 000 грн. задоволенню не підлягають.
Представниками позивача в судовому засіланні 14.04.2015р. надані докази того, що в період з 12.03.2015р. по 18.03.2015р. відповідач здійснив оплату наданих йому послуг в сумі 68492,11 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач здійснив оплату наданих послуг в сумі 68 492, 11 грн. після порушення провадження у справі, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу Уераїни у зв»язку з відсутністю предмету спору.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 1273, 51 грн., інфляційні втрати в розмірі 8882,01 грн., 13 557, 56 грн. - пені та 5214, 44 грн. - штрафу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що вказані показники розраховані вірно.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1273,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8882,1 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційний втрат підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 13 557,56 грн. пені та 5214,44 грн. штрафу в порядку ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають з наступних підстав
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:
- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;
- вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення виконання грошового зобов'язання (оплата за виконані роботи).
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 13 557,56 грн. та 5214,44 грн. штрафу безпідставні та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, п.1-1ст. 80, ст..ст. 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дорчірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Фаворит - Плюс» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 1/3, кв. 11-А, ідентифікаційний код: 25285759) на користь Державного підприємства «Держаний науково - технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» (03142, м. Київ, вул.. Василя Ґстуса, 35/37, ідентифікаційний код: 14282338) 3 % річних в розмірі 1273 грн. 51 коп. інфляційних втрат в розмірі 8 882 грн. 01 коп. та 1 573 грн. 01 коп. судового збору.
В частині стягнення основного боргу в сумі 68492 грн. 11 коп. провадження у справі припинити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.04.2015 р.
Суддя Трофименко Т.Ю.