ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.04.2015
Справа №910/5170/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка»
про
стягнення 67 920 грн. 00 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпап» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 67 920 грн. 00 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпап» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» (Покупець) було укладено Договір поставки №67, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався передати у власність Покупцю товар, в обсязі, на умовах та в строки, визначені цим Договором, а Покупець зобов»язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Договору, що підтверджується видатковою накладною на суму в розмірі 67 920 грн. 00 коп., проте Відповідачем не була здійснена оплата за вказаним Договором у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпап» складає 67 920 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» пеню в розмірі 3 329 грн. 01 коп. та 3% річних у розмірі 323 грн. 78 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5170/15-г, судове засідання призначено на 25.03.2015 р.
25.03.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали про порушення провадження по справі від 06.03.2015 року не виконали.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості за Договором поставки №67 від 07.11.2014 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 15.04.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
27.03.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло Клопотання про припинення провадження у справі, у зв»язку з оплатою заборгованості Відповідачем у повному обсязі, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.
15.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача, яке Судом розглянуто та задоволено.
В судове засідання 15 квітня 2015 року представник Позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 року у справі № 910/5170/15-г. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 02.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 25.03.2015 р.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» є 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 12.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/5170/15-г направлялись за цією ж адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап».
Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15 квітня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпап» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» (Покупець) було укладено Договір поставки №67, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався передати у власність Покупцю товар, в обсязі, на умовах та в строки, визначені цим Договором, а Покупець зобов»язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору найменування, кількість та ціна Товару зазначається у накладних на відпуск Товару, що є невід»ємною частиною Договору. Накладні складаються на підставі замовлень Покупця і оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.
Згідно з п. 5.2 Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється з відстрочкою платежу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Термін відстрочення платежу: 30 календарних днів.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку неповної оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення.
Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року з можливою пролонгацією за узгодженням Сторін. (п.10.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №67 від 07.11.2014 року Позивачем була поставлена продукція, а Відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковою накладною № КФ-0009067 від 24.11.2014 року на суму 67 920 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за вказаним Договором у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпап» складає 67 920 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» пеню в розмірі 3 329 грн. 01 коп. та 3% річних у розмірі 323 грн. 78 коп.
22.01.2015 року Позивачем за вих. №22-1/15 була надіслана претензія Відповідачу з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 67 920 грн. 00 коп., а також пеню у розмірі 1 510 грн. 99 коп., що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення 26.01.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, яка залишена без відповіді і виконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 67 920 гривень 00 копійок та судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп., інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №67 від 07.11.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №67 від 07.11.2014 року Позивачем була поставлена продукція, а Відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковою накладною № КФ-0009067 від 24.11.2014 року на суму 67 920 грн. 00 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Як встановлено Судом, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпап» складає 67 920 грн. 00 коп. за Договором поставки №67 від 07.11.2014 року становить 67 920 грн. 00 коп., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період 2014 р. за Договором №67 від 07.11.2014 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Однак, Відповідно до платіжного доручення № 55 від 13 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» на виконання умов Договору поставки №67 від 07.11.2014 року сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпап» 67 920 гривень 00 копійки.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи сплату 13 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» 67 920 гривень 00 копійки на виконання умов Договору поставки №67 від 07.11.2014 року, тобто після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/5170/15-г в частині стягнення 67 920 гривень 00 копійки - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.12.2014 р. по 20.02.2015 р. у розмірі 323 грн. 78 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №67 від 07.11.2014 року за загальний період прострочки з 25.12.2014 р. по 20.02.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 323 грн. 78 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 25.12.2014 року по 20.02.2015 року.
Також Позивач стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 25.12.2014 р. по 20.02.2015 р. у розмірі 3329 грн. 01 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку неповної оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 25.12.2014 року по 20.02.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 3 329 грн. 01 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 25.12.2014 року по 20.02.2015 року.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» підлягає стягненню 3% річних в розмірі 323 грн. 78 коп. та пеня в розмірі 3 329 грн. 01 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Проте, як встановлено Судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» був відшкодований Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпап» сплачений судовий збір при подачі позовної заяви до господарського суду в розмірі 1827 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №68 від 23.03.2015 року, а тому в цій частині позову провадження у справі №910/5170/15-г підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Припинити провадження у справі № 910/5170/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 67 920 грн. 00 коп. та в частині стягнення судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» - задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росинка» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЖЕНА ПОТЬЄ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 39391402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 30198424) 3% річних у розмірі 323 (триста двадцять три) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. та пеню у розмірі 3 329 (три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 01 (одну) коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 квітня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин