ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.04.2015Справа №910/5657/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства «КМ ТЕХНО»
до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»
про зобов'язання вчинити дії
Представники:
від Позивача: Краснокутська Т.О. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Дочірнє підприємство «КМ ТЕХНО» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (надалі також - «Відповідач») про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28.02.2011 року між Дочірнім підприємством «КМ ТЕХНО» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (Банк) було укладено Договір банківського рахунку №MF0075157, відповідно до умов якого Банк зобов»язався відкрити Клієнту поточний мультивалютний рахунок №2600837515701 та здійснювати розрахунково - касове обслуговування Рахунку, відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України, та умов цього договору, а також надає Клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та Тарифами Банку для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Як зазначає Позивач, 27.02.2015 року звернувся до Відповідача з вимогою за вих. №27-02/2015 виконати платіжне доручення №32 на перерахування грошових коштів, яке було отримано Відповідачем 27.02.2105 р. за вх. №1238, проте залишено без виконання. Таким чином, просить Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» виконати платіжне доручення №32 від 25.02.2015 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5657/15-г, судове засідання призначено на 26.02.2015 р.
24.03.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 11.03.2015 року.
26.03.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 11.03.2015 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року відкладено розгляд справи на 15.04.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.
03.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки після введення процедури виведення ПАТ «Енергобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, Банк став боржником перед Позивачем за договором банківського рахунку, а тому Кредитор має право задовольнити свої вимоги в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В судовому засіданні 15 квітня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. В судове засідання представник Відповідача не з»явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 02.04.2015 р. уповноваженій особі Відповідача ухвали суду від 26.03.2015 р.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15 квітня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.02.2011 року між Дочірнім підприємством «КМ ТЕХНО» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (Банк) було укладено Договір банківського рахунку №MF0075157, відповідно до умов якого Банк зобов»язався відкрити Клієнту поточний мультивалютний рахунок №2600837515701 та здійснювати розрахунково - касове обслуговування Рахунку, відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України, та умов цього договору, а також надає Клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та Тарифами Банку для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до п.1.3 Договору Банк приймає і зараховує на рахунок (ки) Клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунку, надає довідки та здійснює інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим Договором та Тарифами Банку.
Згідно з п.п.1.4.1 Договору платіжні доручення Клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до Банку протягом операційного часу виконуються Банком в день їх надходження, а у разі надходження таких документів після закінчення операційного часу - не пізніше наступного робочого дня. Банк має право за бажанням Клієнта та при наявності технічної можливості, виконувати платіжні доручення та інші розрахункові документи, що отримані від Клієнта після закінчення операційного часу, в день їх отримання відповідно до діючих Тарифів Банку.
Підпунктом 2.3.4 Договору передбачено, що Банк зобов»язаний здійснювати розрахункові операції по Рахунку Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів Клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на Рахунку Клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між Банком і Клієнтом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що 27.02.2015 року звернувся до Відповідача з вимогою за вих. №27-02/2015 виконати платіжне доручення №32 на перерахування грошових коштів, яке було отримано Відповідачем 27.02.2105 р. за вх. №1238, проте залишено без виконання. Таким чином, просить Суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» виконати платіжне доручення №32 від 25.02.2015 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «КМ ТЕХНО» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору банківського рахунку №MF0075157 від 28.02.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2015 року за вих. №27-02/2015 Позивачем було подано Відповідачу вимогу про виконання платіжного доручення разом із платіжним дорученням №32 про перерахування грошових коштів у розмірі 261 460 грн. 10 коп. на рахунок ДП «КМ ТЕХНО» № 26009011539610, відкритий у ПАТ «Укрсоцбанк», яка була отримана Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» за вх. №1238 від 27.02.2015 р., проте залишена без виконання.
Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року №96 «Про віднесення ПАТ «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 року прийнято рішення №29 про запровадження з 13.02.2015 року по 12.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Відповідно до ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.
З огляду на вищевикладене, Суд приходить до висновку, що на підставі укладеного 28.02.2011 року Договору банківського рахунку №MF0075157 між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов»язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Як встановлено Судом, 27.02.2015 року, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, Позивачем було подано до Відповідача платіжне доручення №32 про перерахування грошових коштів у розмірі 261 460 грн. 10 коп. на рахунок ДП «КМ ТЕХНО» № 26009011539610, відкритий у ПАТ «Укрсоцбанк», а тому виконання зазначеної операції банком обмежувалось положеннями п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов»язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново - грошовий характер, а відтак в даному випадку Відповідач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
Таким чином, у спірних правовідносинах Позивач виступає кредитором, а Відповідач - боржником.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року по справі №910/9232/14 та постановах Вищого господарського суду України від 16 вересня 2014 року по справі № 910/7157/14, від 02 грудня 2014 року по справі №910/10423/14, від 23 грудня 2014 року по справі №910/9228/14.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «КМ ТЕХНО» до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про зобов'язання виконати платіжне доручення №32 від 25.02.2015 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «КМ ТЕХНО» до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 квітня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин