10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.
Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.
"20" квітня 2015 р. Справа № 817/167/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бучик А.Ю.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Моніча Б.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сарненського районного центру зайнятості на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2015 р. у справі за позовом Сарненського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної допомоги, витрат на професійне навчання та вартості компенсації витрат на проїзд під час навчання ,-
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом Сарненського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів через те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі Сарненський районний центр зайнятості, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили скасувати зазначену ухвалу, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження її розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Сарненський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_3 допомогу по безробіттю та суму вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі в сумі 3135,10 грн.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновків, що зазначений спір не є публічно-правовим. Вимоги про стягнення надміру виплачених сум допомоги по безробіттю критеріям даного спору не відповідають, оскільки вимоги за даним позовом мають приватно - правовий характер та повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
Також, згідно приписів ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України фізичні особи можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник у сфері правовідносин з приводу загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а саме: стягнення допомоги з застрахованої особи, на підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно положень ч.3 ст.36 вказаного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
В свою чергу, частиною 1 ст. 17 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
Окрім того, судовою колегією враховується те, що Указом Президента України від 16.01.2013 року №19/2013 затверджено Положення про Державну службу зайнятості України, яка входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Зокрема, пп. 28 п. 4 Положення №19 передбачено, що Служба відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.
При цьому, згідно пп. 8 п. 6 Положення №19 Служба для виконання покладених на неї завдань має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також несплачені у добровільному порядку штрафи, накладені відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та статті 24-1 Закону України «Про рекламу».
Виходячи з приписів наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики із зайнятості населення .
Отже, висновок суду про те, що заявлений спір, не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 23 березня 2010 року (№ 21-2282во09), 13 квітня 2010 року (№ 21-320во10), 14 лютого 2012 року (№ 21-1099во10), а також, правовій позицій Вищого адміністративного суду України суду, висловленій в ухвалах від 27.01.2015 року (К/800/26313/14, К/800/41481/14), від 03.02.2015 року (К/800/1241/15).
З огляду на вищенаведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204-206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сарненського районного центру зайнятості задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2015 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Ю.Бучик
судді: І.Ф.Бондарчук
Б.С. Моніч
Роздруковано та надіслано:
1- в справу:
2 - позивачу: Сарненський районний центр зайнятості вул. Демократична 29,м. Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500
3- відповідачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1