Справа № 686/26379/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Козак О.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
16 квітня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11.12.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.01.2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у м.Хмельницькому з 17 липня 2014 року та отримує пенсію за віком при повному стажі 39 років 3 місяців 14 днів.
Позивачка працювала викладачем в Хмельницькій дитячій художній школі з 01.09.1978 року по 30.06.2010 року, а з 01.07.2010 року і по день звернення до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому з заявою про призначення пенсії (17.07.2014 року) викладачем в Хмельницькій дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
17.07.2014 року позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги при призначенні пенсії у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримала відмову у зв'язку з тим, що відповідно до трудової книжки на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала в Хмельницькій дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, яка не зазначена в переліку установ та організацій, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
На думку позивача вище вказана відмова є протиправною та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України "Про освіту", Законом України "Про позашкільну освіту", Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993р., прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно ст. 29 Закону України «Про освіту» позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру освіти в Україні.
Статтею 21 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено, що педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів» і положення «Про позашкільний навчальний заклад» № 433 від 06.05.2001 року (зі змінами та доповненнями) до позашкільних навчальних закладів належать початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Таким чином, Хмельницька дитяча художня школа та Хмельницька дитяча школа образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, в яких працювала позивач, відносяться до позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача всіх спеціальностей включена до переліку посад педагогічних працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993р. (із змінами та доповненнями) визначено заклади та установи, серед яких загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 року №397/21 дію вище зазначеної постанови поширено в тому числі і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до постанови.
Таким чином, враховуючи, що позивач працювала викладачем в Хмельницькій дитячій художній школі з 01.09.1978 року по 30.06.2010 року та викладачем Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва з 01.07.2010 року і на день звернення про призначення пенсії (17.07.2014 року), які є позашкільними навчальними закладами, що дає право на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", досягла пенсійного віку та має відповідний страховий стаж, то вона має право на призначення грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.
Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.