22 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а/489/63/15
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом про визнання дій УПФ щодо відмови у призначенні їй наукової пенсії та її перерахунку неправомірними; зарахування часу її роботи у період з 10.07.1975 по 23.08.1999 до наукового стажу; зобов'язати УПФ призначити і здійснити перерахунок відповідно статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» як науковому працівнику за встановленим ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 фактом роботи на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалася науково-технічною діяльністю в період з 10.07.1975 по 23.08.1999, займаючи посаду конструктора ІІІ, ІІ, І категорій.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що її справа неодноразово розглядалася судами і стосувалася факту роботи в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді, яка відноситься до науково-технічної діяльності. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014, позивач вважає, що касаційною інстанціє встановлено факт її роботи в спірний період на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалася науково-технічною діяльністю, що фактично підтвердило її право на призначення наукової пенсії. У цій частині провадження закрито.
Між тим, УПФ вказаний факт категорично не визнає та прийняло рішення від 28.12.2014 №94/1 про відмову в проведенні переходу з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що в грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Право на переведення з однієї пенсію на іншу обґрунтовувала ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 18.12.2014 № 94/1 в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В ході судового розгляду встановлено, що між позивачем і Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва мав місце тривалий спір, який вирішено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014. Позивач вважає, що вказаною ухвалою суд встановив факт її роботи в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалася науково-технічною діяльністю, чим підтвердив її право на призначення наукової пенсії.
З матеріалів адміністративної справи № 2-а/308/10 встановлено, що між сторонами дійсно мав тривалий спір за позовом ОСОБА_1 в якому вона просила встановити факт її роботи в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалась науково - технічною діяльністю Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії України та зобов'язати УПФ призначити наукову пенсію, відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Позов ОСОБА_1 було задоволено постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 17.08.2010, яка скасована постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17.02.2011, а в задоволені позову відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач не має права на призначення наукової пенсії, згідно статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а тому відповідач, відмовляючи у призначенні такої, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту її роботи на посаді керівника підрозділу, апеляційний суд зазначив, що дана вимога виходить за спору, а тому і за межі адміністративного позову.
Переглядаючи вказані рішення в порядку касаційного провадження Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.11.2014 постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17.02.2011, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту роботи позивача в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалась науково - технічною діяльністю, скасував та в цій частині провадження у справі закрив. В решті оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Закриваючи провадження у справі в частині встановлення факту касаційний суд мотивував свій висновок з посиланням на норми КАС України тим, що вимоги позовної заяви про встановлення факту не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, касаційний суд лише усунув процесуальне порушення щодо підсудності спору про встановлення факту, допущене апеляційним судом.
Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у грудні 2014 року будь-яких нових доказів у підтвердження наукового стажу ОСОБА_1 до пенсійного органу не подавала, то повторна відмова відповідача у переведенні позивача на наукову пенсію є правомірною, а дії пенсійного органу такими, що вчинені у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2015 року у справі № 2-а/489/63/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян