21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2463/14
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Римар Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання нечинною та скасування картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (яка є правонаступником Миколаївської митниці Міндоходів) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2014/000040/1 від 16 липня 2014 року; визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2014/00009 від 16 липня 2014 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року позов ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення від 16 липня 2014 року №504000003/2014/000040/1, прийняте Миколаївською митницею Міндоходів. Визнано нечинною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2014/00009 від 16 липня 2014 року.
В апеляційній скарзі Миколаївської митниці Державної фіскальної служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зовнішньоекономічному контракту №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року укладеному з ВАТ "Єдіная торговая компанія" (Росія), останнім здійснювалась поставка товару - натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5 917 т за ціною 266 доларів США за тонну на загальну суму 1 573 922 доларів США.
Відповідно підпунктів 2.1, 3.1 контракту ВАТ "Єдіная торговая компанія" (Росія) зобов'язувалось поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС-2010. При цьому, ціна на товар також визначалась та приймалась на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.
Крім того, умовами контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 40 доларів США де середня котировка FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за два місяця попередніх відгрузок з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.
Розрахована таким чином ціна зазначалась в специфікації та підписувалась сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відгрузки.
Виконуючи умови вищевказаного контракту та специфікації №17 від 23 червня 2014 року, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 15 липня 2014 року була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація №504010000/2014/00.
При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації в графі №43 була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості товару в якості основних документів позивачем були надані відповідачу: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року; специфікацію від №17 від 23 червня 2014 року; інвойс №ЕТК/ВЭС/В-166 від 06 липня 2014 року.
15 липня 2014 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення №9872 із запитом про надання додаткових документів: бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
На виконання зазначеної вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу листом №302/101-10 від 16 липня 2014 року: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №2926 від 15 липня 2014 року; біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №17, датовані 23 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 06 червня 2014 року, 13 червня 2014 року, 20 червня 2014 року.
Згідно наданої позивачем інформації щодо біржових котирувань, ціна на товар за специфікацією №17 складала 266 доларів США та розраховувалась ним як різниця між середньою котировкою за мінусом 40 доларів США, що відповідало умовам пункту 2.3 контракту.
16 липня 2014 року за результатами розгляду поданих підприємством документів відповідач прийняв рішення №504000003/2014/000040/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364 доларів США за тонну.
У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 16 липня 2014 року №504010000/2014/00009.
Підприємство було не згодне з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, але враховуючи нагальну потребу у використанні товару в господарській діяльності, та керуючись ч.7 ст. 55 Митного Кодексу України, звернулось з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного Кодексу України. З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем 17 липня 2014 року була подана до митного органу нова митна декларація №504010000/2014/001761, у якій ціна ввезеного товару була визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості №504000003/2014/000040/1, сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення та товар був випущений у вільний обіг.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодних доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, у зв'язку з чим дії відповідача є неправомірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ст. 53 Митного Кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).
Згідно з положеннями ст. 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані, зокрема, контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, специфікацію від №17 від 23 червня 2014 року, інвойс №ЕТК/ВЭС/В-166 від 06 липня 2014 року, накладну АУ 720559 від 07 липня 2014 року на підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару RUUA від 07 липня 2014 року, паспорт якості від 06 липня 2014 року.
Окрім цього, на виконання повідомлення №9872 із запитом про надання додаткових документів вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу додатково платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №2926 від 15 липня 2014 року; біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №17, які датовані 23 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 06 червня 2014 року, 13 червня 2014 року, 20 червня 2014 року.
Тому, враховуючи, що підприємством було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлено обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, колегія суддів приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, що передбачено ст. 8 Митного Кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Крім того, посилання апелянта на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п.8 ч.2 ст. 52 Митного Кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.
Також, доводи митного органу стосовно того, що сода каустична небезпечна речовина та її перевезення зазвичай страхується, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, дії суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях та звичайній практиці, якщо остання не є законодавчо обов'язковою.
Щодо посилання апелянта на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то колегія суддів зазначає, що самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.
Відповідно до ч.3 ст. 57 Митного Кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Частиною 1 ст. 58 Митного Кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Отже, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що наявність підстав, які унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідачем не наведено, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2014/000040/1 від 16 липня 2014 року, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2014/00009 від 16 липня 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2015 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
М.М. Милосердний