31 березня 2015 р. Справа № 53579/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
05.05.2011 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області звернулась до суду з адміністративним позовом до СПД-ФО ОСОБА_1, яким просила стягнути податковий борг в сумі 290343,16 грн. за рахунок майна боржника.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року позов задоволено повністю: стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_1 290343,16 грн. заборгованості, з яких 284256,07 грн. в дохід Державного бюджету України та 6087,09 грн. в дохід місцевого бюджету с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області.
Постанова мотивована тим, що відповідач не спростував наявність податкового боргу та його розмір і не надав суду доказів сплати боргу, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі. А підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості в судовому засіданні не встановлено.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що станом на час подання позовної заяви та розгляду справи судом першої інстанції податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності в розмірі 53911,07 грн. і з податку на додану вартість в загальному розмірі 230345,00 грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2009 року № 0002131702/0 і № 0002141702/0, не були узгодженими, оскільки він оскаржив ці податкові повідомлення-рішення в судовому порядку. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року у задоволенні його позову було відмовлено, однак він оскаржив дану постанову в апеляційному порядку. Таким чином, оскільки зазначені податкові зобов'язання не були узгодженими, відповідно вони не набули статусу податкового боргу.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку платників податків.
Відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 25.03.2008 та 01.02.2008, укладених відповідачем з Вістівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області, СПД-ФО ОСОБА_1 орендує дві земельні ділянки в с. Вістова.
30.01.2009 року і 11.02.2011 року відповідач подав до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області податкові декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2009 та 2010 роки, в яких самостійно визначив зобов'язання із сплати цього податку, однак сплачував даний податок не в повному обсязі і станом на 26.04.2011 року було несплачено 6087,09 грн.
Також на підставі акту перевірки від 11.12.2009 року № 5061/17-02/НОМЕР_1 Калуська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 18.12.2009 року № 0002131702/0, яким СПД-ФО ОСОБА_1 було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 53911,07 грн., та № 0002141702/0, яким СПД-ФО ОСОБА_1 було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 230345,00 грн.
Відповідно до п. п. 1.2-1.5 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Пунктом 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону - у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (у випадку адміністративного чи судового оскарження рішень податкового органу).
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. п. 57.1-57.3 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 56.11 ст. 56 цього Кодексу передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
А відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 даного Кодексу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нараховується пеня у строк від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.
Таким чином, відповідно до змісту наведених норм, податкові зобов'язання із сплати земельного податку (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2009 та 2010 роки були узгоджені в день подання СПД-ФО ОСОБА_1 відповідних декларацій, а саме 30.01.2009 року і 11.02.2011 року.
В свою чергу, зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 18.12.2009 року № 0002131702/0 та № 0002141702/0 СПД-ФО ОСОБА_1 отримав 05.01.2010 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
До апеляційної скарги відповідач додав копію позовної заяви про оскарження цих податкових повідомлень-рішень, яка була подана до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.01.2010 року, тобто в межах передбаченого ст. 54 Податкового кодексу України строку, копію постанови цього суду від 08.06.2011 року у справі № 2а-173/10/0970, якою у задоволенні даного позову було відмовлено, а також копію апеляційної скарги про оскарження цієї постанови з відміткою Івано-Франківського окружного адміністративного суду про її отримання 02.07.2010 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, вказаними у апеляційній скарзі, про те, що на час подання позовної заяви та розгляду справи судом першої інстанції податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності і з податку на додану вартість, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2009 року № 0002131702/0 і № 0002141702/0, не були узгодженими і відповідно не набули статусу податкового боргу.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, але не повідомляв суд про причини неприбуття, не звертався із клопотаннями про відкладення розгляду справи, а також всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав заперечень на позов і наявних у нього доказів, зокрема, доказів оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень.
При цьому, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його прийняття.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 без поважних причин не надав суду першої інстанції доказів оскарження податкових повідомлень-рішень Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 18.12.2009 року № 0002131702/0 та № 0002141702/0, в зв'язку з чим суд першої інстанції не міг надати їм оцінку і врахувати при вирішенні справи, а розглянув справу на підставі наявних доказів.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу, а також встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Однак відповідач не надав будь-яких пояснень того, чому він не надав суду першої інстанції докази, долучені до апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави досліджувати зазначені вище докази при перевірці законності і обґрунтованості оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Крім того, додатково колегія суддів враховує, що, як вбачається з наявної в автоматизованій системі документообігу Львівського апеляційного адміністративного суду ухвали від 17.10.2012 року (номер провадження в апеляційному суді 29102/10/9104), апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2010 року у справі № 2а-173/10/0970, якою було відмовлено у задоволенні його позову про скасування податкових повідомлень-рішень Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 18.12.2009 року № 0002131702/0 і № 0002141702/0, було залишено без задоволення. Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення визнані законними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Згідно з нормами ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків є фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки, та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу передбачено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95-99 Податкового кодексу України.
Норми п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Водночас відповідно до п. 87.11 ст. 87 даного Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків - фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб, а норми ст. ст. 95-99 цього Кодексу можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам п. 87.11 ст. 87 цього Кодексу.
Особливості процедури стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи полягають, зокрема, у тому, що процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом.
Як встановив суд, станом на день подання позовної заяви і розгляду справи судом першої інстанції у відповідача був наявний податковий борг на загальну суму 290343,16 грн., в тому числі 6087,00 грн. із земельного податку (орендної плати за землю), 230345,00 грн. з податку на додану вартість і 53911,07 грн. з податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується зазначеним вище податковими деклараціями з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) та податковими повідомленнями-рішеннями, а також довідкою позивача про розмір податкового боргу відповідача від 26.04.2011 року № 2304/10/240.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі № 2а-1512/11/0970 за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький