Справа: № 826/20326/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
22 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будрес-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «БК «Будрес-Інвест» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2014 року № 0012132205 та № 0012142205.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «БК «Будрес-Інвест» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Будрес-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ «Норт Бізнес Альянс» за період 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 1211/26-54-22-05/36993887 від 05.11.2014 року.
Перевіркою встановлено порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 13 322,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає нарахуванню до сплати до бюджету на загальну суму 20 995,00 грн.
Подані заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акту - без змін.
Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень від 21.11.2014 року № 0012132205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 652,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3330,50 грн. та № 0012142205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26 243,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5248,75 грн.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:
- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Так, між позивачем та ТОВ «Стронг Інтернешнл» було укладено договір № 5/11 від 25.11.2012 року, предметом якого є виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкті «Комплекс будівель та споруд», що будується по вул. Залаегерсег, 18 в м. Херсоні.
Відповідно до пунктів 2.5, 3.2, 6.1 зазначеного договору документами, які мають бути складені у випадку виконання робіт є акт здачі - приймання виконаних робіт, акти виконаних робіт (форми КВ-2в та КБ-3), акт передачі будівельного майданчику та дозвільної документації.
В свою чергу, вказані документи апелянтом не були надані ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту наявності в нього об'єкта «Комплекс будівель та споруд», що будується по вул. Залаегерсег, 18 в м. Херсоні та не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.
В підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ «Норт Бізнес Альянс» позивачем надано суду рахунок - фактуру № 124 від 17.04.2013 року, видаткову накладну № 127 від 18.04.2014 та податкову накладну № 31 від 17.04.2014 року.
Статтею 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
В силу приписів ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Так, одночасно з апеляційною скаргою апелянтом було надано витяг з книги обліку довіреностей ТОВ Будівельна компанія «Будрес-Інвест» на 2010 рік (ксерокопію одного аркушу), де зазначено, що ОСОБА_3 17.04.2013 року було видано довіреність № 381023 (строк дії до 26.04.2013 року) на отримання товару від постачальника ТОВ «НОРІ Бізнес Альянс».
Таким чином, оскільки рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, колегія судів не може проігнорувати та не взяти до уваги надану позивачем документацію і не надати їй належну правову оцінку.
У видатковій накладній в графі «Отримав(ла)» зазначено ОСОБА_3 (за дов. серії ААВ № 381023), водночас не зазначено посаду вказаної особи та не надано самої копії відповідної довіреності на підтвердження факту наявності у ОСОБА_3 повноважень на підписання відповідних фінансових документів від імені позивача.
Також, варто зауважити, що витяг з вказаної вище книги довіреностей за 2010 рік містить запис щодо видачі довіреності у 2013 році, а з наданої ксерокопії одного аркушу не вбачається, що книга є належним чином прошита та пронумерована і може містити записи за 2013 рік.
Таким чином, видаткова накладна № 127 від 18.04.2014 та ксерокопія одного аркушу витягу з книги обліку довіреностей ТОВ Будівельна компанія «Будрес-Інвест» на 2010 рік не можуть бути доказом існування фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Норт Бізнес Альянс».
Слід звернути увагу, що матеріали справи не містять договору від 17.04.13 року № 127, який вказано у податковій накладній № 31 від 17.04.2013 року (а.с. 118).
Крім того, апелянтом не надано доказів на підтвердження факту транспортування товару отриманого за твердженням позивача від ТОВ «Норт Бізнес Альянс», як і не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.
На підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ «Стронг Інтернешнл» позивачем суду не надано жодних доказів та взагалі якихось ґрунтовних пояснень, окрім копії договору підряду № 5/11 від 05.11.2012 року, за яким контрагент взяв на себе зобов'язання по виконанню будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Комплекс будівель та споруд», що будується по вул. Залаегерсег,18 в м. Херсон. Ціна договору 450 000 грн.
Відсутні докази оплати наданих послуг, не підтверджено факту прийому-передачі об'єкту, тощо.
На підтвердження факту використання виконаних за твердженням позивача ТОВ «Стронг Інтернешнл» робіт та поставленого ТОВ «Норт Бізнес Альянс» товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем не надано жодних доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку щодо не підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ «Норт Бізнес Альянс», оскільки апелянтом не надано достатньо доказів в обґрунтування своїх доводів, зокрема, реальності та товарності господарських операцій, отримання товару, доказів його транспортування, а також використання отриманих у власній господарській діяльності.
Таким чином, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин апелянта з контрагентами, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не мав правових підстав для формування податкового кредиту, оскільки реальність господарських операцій була виключно «на папері», при цьому навіть наявні первинні документи не вказують на реальність договірних відносин та досягнення мети господарської операції.
За п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Також, пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
Отже, платнику податку дозволено формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:
відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
порушення порядку заповнення податкової накладної;
податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність видаткових та податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, а тому останні не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будрес-Інвест» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23.04.2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.