Справа: № 826/16418/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
22 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0004581701.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_2, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 01.08.2014 року № 848/26-54-17-01-17-2217418261 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0004581701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 59 620, 43грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 59 450, 43грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170, 00грн.
З приводу даних спірних відносин, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення податковим органом не здійснення позивачем декларування та відповідно сплати зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з отриманого позивачем прибутку в розмірі 342 667, 79грн., у вигляді додаткового блага, у 2011 року та 2012 роках.
Відповідно до норми п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
В розумінні норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України «доходи» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Нормою ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.
Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
В свою чергу, згідно з п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, 26 червня 2006 року між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено ряд договорів про надання споживчого кредиту, а саме Договір № 1106511400 та № 11065039000, за умовами яких банк зобов'язувався надати позичальнику (ОСОБА_2) кредитні послуги - надання кредитних коштів в іноземній валюті (дол. США), а позичальник, в свою чергу, - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі.
Факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті за вказаними кредитними договорами не заперечується позивачем, а порядок і розмір нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами позивачем не оспорюється.
В подальшому банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача в розмірі 17 261,78 доларів США що складає 137 919, 90грн. по курсу НБУ станом на 13.12.2011 року та 12 496, 20 грн. штрафних санкцій по кредитному договору № 11065114000, а також 22 470, 03 доларів США що складає 179 779, 36 грн. по курсу НБУ станом на 06.04.2012 року та 12 772, 33 грн. штрафних санкцій по кредитному договору № 11065039000, про що позивачу повідомлено у письмовій формі (копії повідомлень про анулювання боргу № 135-27/2580 від 13.12.2011 року та № 31-3-20/160 від 06.04.2012 року, що містять відмітки про їх отримання ОСОБА_2 особисто (а.с. 40, 54).
Вказані обставини також підтверджуються листом ПАТ «УкрСиббанк» від 28.10.2013 року № 10-23/33588 до ДПІ лист (у відповідь на запити від 02.10.2013 року № 8808/10 та від 09.10.2013 року № 9609/10) та відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, відповідно до змісту яких позивачу у 2011 та 2012 роках ПАТ «УкрСиббанк» виплачено дохід у вигляді додаткового блага, у розмірі 150 416, 10 грн. та 192 251, 69 грн. відповідно (а.с. 20, 23-24).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України позивач зобов'язаний був до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку, відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
Невиконання позивачем такого обов'язку обумовило донарахування податковим органом позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України та на підставі, встановленій пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього ж Кодексу.
Суд, також, бере до уваги, що відповідач обґрунтовано розрахував суму такого зобов'язання позивача за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України, а позивач, у свою чергу, не оспорює коректність такого розрахунку.
Крім того, п.123.1 статті 123 ПК України передбачено, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період та відповідно винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0004581701.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2015 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.