Справа: № 761/781/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Фролова І.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
23 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Губська О.А., Парінов А.Б.
розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про визнання дій незаконними -
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відсутні клопотання сторін про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Проте, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи відповідно до списку № 2. Також, зазначає про невідповідність пільгової довідки вимогам чинного законодавства.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за пільговими умовами за Списком № 2.
Надаючи правову оцінку встановленим в справі обставинам та фактам, колегія судді звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.8,10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
У відповідності до ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.
При визнанні права на пенсію на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або професіях незалежно від дати їх внесення до Списку за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики країни «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 року №383.
Тобто, після 22.08.1992 року стаж пільгової роботи підтверджується результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (набрала чинності з 21.08.1992 року), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 вище згаданого Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, необхідними умовами для виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці; наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Разом з тим, згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до пункту 6 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 224/30 "Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заяви про призначення пенсії за віком, крім інших документів, подаються документи про трудовий стаж, що визначенні Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637
Пунктом 20 вищевказаного Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організації.
У разі неточності або невідповідності записів відображених у трудовій книжці, записам у довідках, уточнюючих особливий характер робіт, органу, що призначає пенсію, надано право, встановлене частиною 1 статті 101 Закону та абз. 2 пункту 32 Наказу, вимагати відповідні документи від підприємств, установ та організацій, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів в трудовій книжці позивач в період з 01 березня 1977 року по 26 жовтня 1978 року та з 29 грудня 1980 року по 01 листопада 2006 року працював на посаді волочильника дроту.
Також, відповідно до довідки № 1 від 18 лютого 2013 року, виданої ПАТ «Завод Укркабель», підтверджується факт роботи позивача волочильником дроту з 01 березня 1977 року по 26 жовтня 1978 року та з 29 грудня 1980 року по 01 листопада 2006 року. На процесі волочіння позивач був зайнятий повний робочий день.
Відповідач не заперечує щодо відповідності записів відображених у трудовій книжці.
Окрім того, в матеріалах справи наявні копії наказів про проведення атестації робочого місця волочильника дроту та затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільгового пенсійного забезпечення працівників від 06.12.1995 року № 400 та від 14.05.2001 року № 110, згідно яких професія волочильника дає право на такі пільги.
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується факт виконання ним робіт з шкідливими і важкими умовами праці не менше 12 років 6 місяців, що надають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.
В свою чергу, відповідачем не доведено правомірність відмови у призначенні пільгової пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя А.Б.Парінов
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Губська О.А.