Справа: № 826/2123/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
16 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Центрального регіону України в особі слідчого особливо важливих справ військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції Браги В.В. про визнання дій протиправними,-
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року у відкритті адміністративного провадження відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, слідчим органів внутрішніх справ військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції Браги В.В. здійснено обшук у гаражі №75 гаражно-будівельного кооперативу «Вектор» по вул. Рибалка, 1а в м. Києві, в межах досудового розслідування, відповідно до ст. 183-186, 189 КПК України. В результаті чого ним складено протокол обшуку від 06.11.2011.
Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність при виконанні обов'язків, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відмовляючи у відкритті адміністративного провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції Браги В.В. щодо не проведення реєстрації у книзі обліку речових доказів військової прокуратури Центрального регіону України та щодо нездання до каси фінансово-господарського підрозділу, який обслуговує військову прокуратуру Центрального регіону України грошових коштів у розмірі (сумі) 40000 (сорок тисяч) доларів США, вилучених ним 08.11.2011 у гаражі повинні розглядатися в порядку кримінального, а не адміністративного судочинства.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Основними ознаками правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Водночас відповідні органи під час розслідування кримінальних справ виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи КАС України, спори з оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України дії відповідних органів можуть бути оскаржені до суду.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналогічна позиція висвітлена в спільному Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2011 № 334/8/13-11.
На вимогу судової колегії, відповідачем надано постанову Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2011 (справа №4-5562/11) щодо проведення обшуку у гаражі №75 гаражно-будівельного кооперативу «Вектор» в рамках кримінальної справи, протокол обшуку від 06.11.2011 та вступну і резолютивну частину ухвали Печерського районного суду від 15.04.2015 (справа №757/36443/14-к), згідно якої у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Браги В.В. відмовлено повністю.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що спірні відносини між сторонами в даній справі не є управлінськими, а повноваження відповідача регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
Л.О. Костюк
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Костюк Л.О.