15 квітня 2015 рокусправа № П/811/3806/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі №П/811/3806/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до про Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003261701 від 05 червня 2014 року,
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1816-25 від 17.10.2014 року на суму податкового боргу 1382,95 грн.
Матеріали справи містять заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині вимог стосовно податкової вимоги №1816-25 від 17.10.2014 року на суму податкового боргу 1382,95 грн. (а.с.111)
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/3806/14.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі №П/811/3806/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Дегтярьова С.В.)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданої контрагентом у перевіряємому періоді. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено того, що позивачем було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2013 року.
Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі №П/811/3806/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивач в порушення вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України завищив податковий кредит на загальну суму 12816,67 грн. До податкового кредиту на додану вартість за травень 2013 року позивачем включено податкову накладну, виписану ТОВ «Богдан-Авто-Кіровоград» від 22 березня 2013 року №244 на загальну суму 76900 грн., в т.ч. ПДВ 12816,67 грн., на придбання легкового автомобіля Богдан 21223-81. Згідно технічного паспорту вказаний транспортний засіб перебуває у приватній власності фізичної особи ОСОБА_1 і не є основним фондом суб'єкта господарювання - фізичної особи.
16 березня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№11904/15 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з придбання автомобіля для здійснення підприємницької діяльності на суму 12816,67 грн. не відповідають чинному законодавству. Крім того, позивач вказує на те, що підстав для зміни та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції немає. Також позивачем заявлено клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи без участі його представника.
10 квітня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№17005/15 надійшло клопотання відповідача про здійснення апеляційного розгляду справи без участі його представника.
Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, з урахуванням заявлених клопотань, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою податкового органу в період з 05 травня 2014 року по 19 травня 2014 року проведено документальну планову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом №16/11-28-17-03/НОМЕР_1 від 26 травня 2014 року.
В акті перевірки відповідач зазначив, що до податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2013 року фізичною особою-підприємцем включено податкову накладну, виписану ТОВ «Богдан-Авто-Кіровоград» від 22 березня 2013 року №244 на загальну суму 76900,00 грн, в тому числі ПДВ 12816,67 грн., на придбання легкового автомобіля Богдан 21112-81. Разом з тим, як вказує податковий орган, зазначена податкова накладна включена до податкового кредиту безпідставно, оскільки право приватної власності на автомобіль належить фізичній особі ОСОБА_1, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що підтверджується технічним паспортом автомобіля. Даний факт не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи ОСОБА_1, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.
Висновками акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 12816,67 грн.
05 червня 2014 року на підставі акту перевірки №16/11-28-17-03/НОМЕР_1 від 26 травня 2014 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0003261701 з податку на додану вартість, який збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 12816,67 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3204,17 грн.
За результатами оскарження позивачем даного рішення суб'єкта владних повноважень в адміністративному порядку останнє залишено без змін.
Відповідно до матеріалів справи, придбаний Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 автомобіль Богдан 21223-81 зареєстрований за ОСОБА_1 як фізичною особою, що підтверджується записом в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серія САО НОМЕР_2. Даний автомобіль позивачем оприбутковано відповідно до податкової накладної та оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі шляхом оплати з поточного рахунку позивача, що підтверджується відповідними доказами та не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.
Судом встановлено, що придбаний автомобіль позивач використовує у власній господарській діяльності, що підтверджується подорожніми листами. Також позивач придбавав бензин для заправки автомобіля Богдан 21223-81 та використання в господарській діяльності, витрати на придбання якого податковим органом під час перевірки визнано як такі, що понесені в господарській діяльності.
Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції; транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними, як за фізичними особами.
Враховуючи вимоги вказаної правової норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може зазначатись власником фізична особа - підприємець, оскільки чинним законодавством не передбачено зазначення власника у такий спосіб.
Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено ст. 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що неможливість реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не позбавляє таких осіб права на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ст. 198 Податкового кодексу України та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної, виданої йому контрагентом у перевіряємому періоді.
Крім того, відповідач ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не вказує на недоліки первинної бухгалтерської документації, що була складена в межах господарської операції з купівлі позивачем транспортного засобу.
Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах щодо порушення позивачем п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 12816,67 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
При цьому, суд вважає за потрібне зазначити про необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28 листопада 2014 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі №П/811/3806/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 20 квітня 2015 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко