15 квітня 2015 року справа № 823/446/15
м. Черкаси
14 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
при секретарі - Дудці Г.О.,
за участю позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області Уланової Г.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 03.09.2014 №0002001701, від 03.09.2014 №0002011701;
- визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 03.09.2014 №Ф-0002021701 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13402,51 грн. та рішення від 03.09.2014 №0002031701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1004,76 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій прийняті на підставі акта документальної планової невиїзної перевірки від 15.08.2014 №191/23-01-17-01/НОМЕР_5, в якому встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 - 2013 р.р.; неподання податкової звітності (ф. 1-ДФ) про суми доходів, сплачених на користь платників податків - суб'єктів господарювання.
Позивач зазначає, що валові витрати позивача, що пов'язані з його господарською діяльністю, були задекларовані в податковій звітності та повністю документально підтверджені. Відтак, висновки акту перевірки про завищення валових витрат, заниження чистого оподатковуваного доходу, і, як наслідок, суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставними, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Так, в порушення вимог Додатку 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 N 12 (що діяла до 01.01.2012), відповідачем не включено до складу валових витрат суми податку на додану вартість, що були сплачені до бюджету у 2011 році. Вказані витрати відповідача підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.
Датою здійснення витрат нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів згідно п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору - в даному випадку 31 грудня кожного звітного року. Віднесення на витрати нарахованого (обчисленого) єдиного внеску здійснено відповідно до вимог п.п. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, яким передбачено, що інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, включають суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач також зазначає, що він не зобов'язаний подавати податкову звітність за формою 1-ДФ про суми доходів, сплачених на користь платників податків - суб'єктів господарювання, оскільки він не являється податковим агентом стосовно фізичних осіб-підприємців.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 були використані та враховані в повному обсязі первинні документи, що були надані платником згідно опису.
В ході перевірки при визначенні витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, до їх складу не включались суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів (п. 177.3 ст. 177 ПК України).
Представник позивача пояснила, що за наслідками перевірки ФОП ОСОБА_1 не можна стверджувати, що різниця у розмірі чистого оподатковуваного доходу виникла внаслідок неврахування контролюючим органом сум ПДВ, що сплачені до бюджету, оскільки розбіжності виникли саме у розділі декларації "Вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані", в розділі "Інші витрати" позивач не відобразив суми ПДВ, що сплачені до бюджету.
Перевіркою враховані витрати по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в податкових періодах, в яких внесок було сплачено, а не нараховано, згідно платіжних документів (банківських виписок). Так, згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПК України. Зі змісту п. 138.1 ст. 138 ПК України вбачається, що витрати операційної діяльності визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті. Таким чином, положення п.п. 138.5.1 п. 135 ст. 138 ПК України не відносяться до витрат операційної діяльності.
Заслухавши пояснення та доводи позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 17.02.2010 виконавчим комітетом Черкаської міської ради; взятий на облік в контролюючому органі 18.02.2010 за №30995; свідоцтво про реєстрацію податника податку на додану вартість від 09.06.2010 №100287501, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_5.
З 28.07.2014 по 08.08.2014 посадовою особою держаної податкової інспекції у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено документальну планову невиїзну перевірку господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 15.08.2014 №191/23-01-17-01/НОМЕР_5 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення:
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2011 - 2013 р.р. на загальну суму 4280,30 грн.;
- п.п. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 - 2013 р.р. на загальну суму 13402,51 грн.;
- п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено неподання податкової звітності (ф. 1ДФ) про суми доходів, сплачених на користь платників податків - суб'єктів господарювання, за що передбачено застосування штрафних санкцій.
На підставі акта перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014 №0002001701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5350,37 грн., в тому числі за основним платежем 4280,30 грн., за штрафними санкціями 1070,07 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014 №0002011701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями 510,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2014 №Ф-0002021701 про сплату єдиного внеску на загальну суму 13402,51 грн.;
- рішення 0002031701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10004,76 грн.
Не погодившись з актом перевірки, 21.08.2014 позивачем подано заперечення до ДПІ у м. Черкасах; надано документи, визначені в акті перевірки від 15.08.2014 №191/23-01-17-01/НОМЕР_5, як відсутні.
29.08.2014 відповідачем надано відповідь на заперечення (лист від 29.08.2014 №28529/23-01-17-0115), в якій зазначається, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, і не спростовані платником податків.
12.09.2014 позивачем подано до Головного управління ДФС у Черкаській області скарги на податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.
Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.10.2014 №88/23-00-10-0210 про результати розгляду скарги вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 03.09.2014 №0002001701, №0002011701, вимогу від 03.09.2014 №ф-0002021701 про сплату боргу з єдиного внеску, рішення від 03.09.2014 №0002031701 про застосування штрафних санкцій, а скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
27.11.2014 позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення (рішення) (скарга від 27.11.2014 №27/11/14-1); повторну скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій (скарга від 27.11.2014 №27/11/14-2).
Рішенням ДФС України від 13.01.2015 №124/П/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 03.09.2014 №0002001701, №0002011701 та рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.10.2014 №88/23-00-10-0210, прийняте за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу ФОП ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішенням Державної фіскальної служб України від 24.12.2014 №4456/П/99-99-10-01-07-15 направлено скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №27/11/14-2 на новий розгляд до ГУ ДФС у Черкаській області, у зв'язку з тим, що питання правомірності та обґрунтованості оскаржуваних документів не в повному обсязі досліджено.
Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.05.2015 №1224/23-00-10-0210 про результати розгляду скарги вирішено залишити без змін вимогу від 03.09.2014 №ф-000202701 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 03.09.2014 №0002031701 про застосування штрафних санкцій, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).
Пункт 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції від 02.12.2010, що діяла до 06.08.2011) визначав, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діє з 06.08.2011), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
Розділ ІІІ Податкового кодексу України набрав чинності з 01 квітня 2011 року.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2011 - 2013 р.р. здійснював діяльність у сфері оптової торгівлі хімічними продуктами (мінеральні добрива) у загальній системі оподаткування.
Для підтвердження задекларованих витрат ФОП ОСОБА_1 до перевірки надано виписки банку, податкові накладні, касові чеки на загальну суму 5534922,28 грн., в тому числі за 2011 рік на суму 856572,63 грн., за 2012 рік на суму 1861706,85 грн., за 2013 рік на суму 2816642,80 грн.
В ході перевірки при визначенні витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, до їх складу не включались суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).
При цьому, невідповідність витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, задекларованих підприємцем, та встановлених перевіркою на підставі наданих первинних документів склала за 2011 рік - 1834,51 грн. (зменшено витрати на придбання ТМЦ на 1837,01 грн., збільшено інші витрати на 2,5 грн.), за 2012 рік - 15618,36 грн. (зменшено витрати на придбання ТМЦ на 6750,01 грн., інші витрати на 8868,35 грн.) за 2013 рік - 11082,47 грн. (зменшено витрати на придбання ТМЦ на 42475,86 грн., збільшено інші витрати на 31393,39 грн.).
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках 7, 5 до податкових декларацій за 2011 - 2013 р.р., встановлено розбіжності з даними про суми чистого оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки на загальну суму 28533,34 грн., в тому числі в 2011 році - 1834,51 грн., в 2012 році - 15618,36 грн., у 2013 році - 11082,47 грн.
Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2011 - 2013 роки, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності підприємця занижена на загальну суму 4280,30 грн., в тому числі за 2011 рік - 275,18 грн., за 2012 рік - 2342,75 грн., за 2013 рік - 1662,37 грн.
Таким чином, під час судового розгляду справи, позивачем не доведено, а судом не встановлено, порушень з боку відповідача при визначенні суми чистого оподатковуваного доходу, та збільшенні суми податку на доходи фізичних осіб.
Щодо посилань відповідача на положення Додатку N 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12.
На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», Головна державна податкова інспекція України наказом від 21.04.1993 N 12 затвердила Інструкцію про прибутковий податок з громадян, що діяла до 01.01.2012 (далі - Інструкція N 12).
У додатку N 7 до Інструкції №12 зазначено, що до складу витрат фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.
Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV втратив чинність 01.01.2011, згідно з абз. 15 п.п. 1 ч. 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача, що фізичні особи-підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування та зареєстровані платниками ПДВ, не мають права включати до складу витрат суми ПДВ, які сплачені до бюджету.
Суд також враховує пояснення ревізора, що за наслідками перевірки ФОП ОСОБА_1 не можна стверджувати, що різниця у розмірі чистого оподатковуваного доходу виникла внаслідок неврахування контролюючим органом сум ПДВ, що спачені до бюджету, оскільки розбіжності виникли саме у розділі декларації "Вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані", в розділі "Інші витрати" позивач не відобразив суми ПДВ, що сплачені до бюджету.
Стосовно включення до складу валових витрат сум сплаченого (а не нарахованого) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що перевіркою враховані витрати по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в податкових періодах, в яких внесок було сплачено, а не нараховано, згідно платіжних документів (банківських виписок).
Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Зі змісту п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України вбачається, що витрати операційної діяльності визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті. Відповідно до п.п. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу інші операційні витрати включають: інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Підпункт 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визначає, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Положення п.п. 138.5.1 п. 135 ст. 138 Податкового кодексу України не поширюються на витрати операційної діяльності.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування мають право включити до складу витрат саме суму сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 03.09.2012 №0002001701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5350,37 грн., є законним і обґрунтованим.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 №0002011701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.
В акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині неподання податкової звітності (ф. 1ДФ) про суми доходів, сплачених на користь платників податків - суб'єктів господарювання, за що передбачено застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Пункт 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України визначає. що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Згідно з п. 177.7 ст. 177 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
Пункт 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України визначає, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №12020 (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні; графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом; у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством; у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.
Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, визначено, що дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається у податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою « 157».
При цьому, якщо дохід, виплачений самозайнятій особі та/або фізичній особі-підприємцю, який не підлягає оподаткуванню податковим агентом, то в податковому розрахунку по ф. №1ДФ заповнюються графи 3 і 3а, а в графах 4 і 4а проставляється « 0».
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям, які знаходяться на загальній системі оподаткування або сплачують єдиний чи фіксований податок, зобов'язаний відображати такі виплачені доходи в податковому розрахунку по ф. №1ДФ за ознакою доходу « 157», незалежно від того, підлягають оподаткуванню дані виплати чи ні.
Підпункт «б» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України визначає, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Згідно банківських виписок, ФОП ОСОБА_1 сплатив дохід наступним фізичним особам-підприємцям: 27.07.2012 ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, оплата за транспортні послуги на суму 3500,00 грн.; 13.03.2013 ФОП ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_4, відправка СМС на суму 240,00 грн.
Таким чином, протягом 2012 - 2013 років мали місце факти виплати ФОП ОСОБА_1 доходів фізичним особам-підприємцям за придбані товари (роботи, послуги). Податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за формою 1-ДФ, ФОП ОСОБА_1 до податкового органу не подавались.
Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Вищевикладені обставини свідчать про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 №0002011701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.
Щодо вимоги від 03.09.2014 №Ф-0002021701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 13402,51 грн., рішення №0002031701 про застосування штрафних санкцій в сумі 1004,76 грн.
Перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до додаткового донарахування єдиного внеску, а саме: 2011 рік - 1834,51 х 34,7 % = 636,57 грн., 2012 рік - 15618,36 х 34,7 % = 5419,57 грн.
Суми чистого доходу за 2013 рік, на який нараховуються єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7 %, перевіркою визначено відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з тим, що у березні 2013 року сума доходу перевищила максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, яка складала 19499,00 грн. (1147,00 х 17).
Таким чином, сума чистого доходу згідно перевірки за 2013 рік становить 66558,21 грн., а сума доходу, на яку нараховуються єдиний внесок за 2013 рік становить 51472,17 грн.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Частина 11 ст. 8 Закону №2464 визначає, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з пунктом 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
За вказаних обставин, суд вважає, що вимога від 03.09.2014 №Ф-0002021701 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 03.09.2014 №0002031701 про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, визначений законом.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути з товариства з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 20.04.2015.