Копія
Справа № 822/1157/15
22 квітня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Касапа В.М. розглянувши адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Хмельницькому до державного підприємства "Завод "Маяк" про стягнення коштів, -
позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду за позовом до ДП "Завод "Маяк", в якому просить стягнути з відповідача капіталізовані платежі для продовження виплат потерпілим протягом їх життя в розмірі 49 727,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно повідомлення ліквідаційної комісії ДП "Завод "Маяк" ліквідується. На обліку у позивача знаходяться потерпілі в наслідок нещасного випадку на виробництві, які сталися на заводі, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яким проводяться щомісячні виплати по відшкодуванню шкоди, надається побутовий погляд, відшкодовується пенсія по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві. Для продовження страхових виплат зазначеним особам протягом їх життя, повинна бути проведена капіталізація платежів. Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про визначення грошових вимог щодо капіталізації платежів для продовження виплат потерпілим протягом їх життя на суму 49 727,70 грн. У відповідь на претензію, відповідач надіслав лист, відповідно до якого грошові вимоги не визнає. З врахуванням наведеного, позивач просить задовольнити грошові вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Хмельницькому щодо капіталізації платежів для продовження виплат потерпілим протягом їх життя в розмірі 49 727,70 грн.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що державне підприємство "Завод "Маяк" зареєстроване як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому районі Хмельницької області за №2222001330, а тому, у відповідності до чинного законодавства повинно сплачувати потерпілим особам внаслідок нещасного випадку на виробництві або особам, які втратили працездатність внаслідок професійної діяльності компенсацію.
Статтею 111 Цивільного Кодексу України передбачено порядок ліквідації юридичної особи. Згідно даної статті, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Стаття 112 Цивільного Кодексу України вказує, що майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. При цьому законодавець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити. Тому для виплати грошових сум кредиторів встановлена спеціальна черговість, а саме: в першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; в другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результатів його інтелектуальної, творчої діяльності; в третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); в четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Окремі правила встановлені законодавством стосовно черговості задоволення вимог кредиторів за договорами страхування в разі ліквідації страховика. Такі правила залежать від того, чи ліквідується страховик, що має заборгованість перед кредиторами, в добровільному порядку за рішенням його учасників, чи в процедурі банкрутства в разі неплатоспроможності.
Якщо ліквідація страховика відбувається в добровільному порядку, а сам страховик є платоспроможним, то відповідно до ст. 43 Закону України "Про страхування" вимоги страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.
Якщо страховик визнаний неплатоспроможним і його ліквідація відбувається в процедурі банкрутства, черговість погашення вимог кредиторів встановлюється за правилами ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У відповідності до вказаної статті в першу чергу задовольняються вимоги за договорами особистого страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови, про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Частиною 2 статті 1205 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому повинні бути капіталізовані для виплати їх потерпілому у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. Незважаючи на те, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації, не тягне правонаступництва, у відношенні зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого це правило діє не в повній мірі, оскільки в силу ст. 609, 1205 ЦК передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат.
Судом встановлено, що 15.02.1993 року на підприємстві зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, який стався з гр. ОСОБА_2, перебуває на обліку з 11.09.2000 року, постановою позивача № 2221/1273/1273/11 з 01.03.2014 року призначена щомісячна страхова виплата. 03.09.1991 року зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, який стався з гр. ОСОБА_1, перебуває на обліку з 24.12.1991 року, постановою позивача № 2221/1274/1274/61 з 01.03.2014 року призначена щомісячна страхова виплата. 11.12.1980 року зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, який стався з гр. ОСОБА_3, перебуває на обліку з 09.06.1982 року, постановою позивача № 2221/1277/1277/42 з 01.03.2014 року призначена щомісячна страхова виплата. 27.06.2001 року зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, який стався з гр. ОСОБА_4, перебуває на обліку з 08.11.2001 року, постановою позивача № 2221/1320/1320/38 з 01.03.2014 року призначена щомісячна страхова виплата.
Оскільки відповідач є юридичною особою, що ліквідується, та у період його діяльності сталось чотири нещасних випадки, із метою забезпечення прав та свобод потерпілих осіб та членів їх сімей, забезпечення майбутніх страхових виплат, згідно чинного законодавства позивач здійснює капіталізацію коштів для виплати їх потерпілим у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
У зв'язку із наведеним, 10.02.2015 року голові ліквідаційної комісії відповідача направлено претензію про визнання грошових вимог щодо капіталізації платежів для продовження виплат потерпілим протягом їх життя на суму 49 727,70 грн. Дана претензія відповідачем не виконана та не оскаржена.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV.)
Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.
В силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105-XIV роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
За змістом статей 15, 46 цього Закону, Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.
За приписами ст. 46 Закону № 1105-XIV, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, наведеними нормами Закону № 1105-XIV та Цивільного Кодексу України законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).
Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації платоспроможної юридичної особи, то суд вважає можливим застосувати аналогію закону, а саме порядок, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 р. "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю" (далі - Порядок).
Положенням п.5-1 Порядку передбачено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутства, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. При цьому, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.
Відповідно до п.1 Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Порядком також передбачено, що до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість підприємства-банкрута з виплат, пов'язаних із зобов'язаннями цього підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян: з одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та за лікарняними листами.
Згідно із п. 3 вказаного Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації. Для визначення періоду, на який розраховується капіталізація платежів, позивачем було використано середні показники очікуваної тривалості життя осіб, надані Держкомстатом України за 2011 рік.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 04 листопада 2010 року в справі № К-6533/08, від 20 квітня 2011 року в справі № К/9991/1045/11, від 09 червня 2011 року в справі №К-25422/10, в постанові Верховного суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12 (доповідач Кривенко В.В.).
Крім того, частиною 1 статті 244-2 КАС України встановлено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Станом на 01.02.2015 року сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими особами на ДП "Завод "Маяк", з урахуванням стягнених сум за судовим рішенням (постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року) становить 49 727,70 грн., що підтверджується матеріалами справи, однак, не зважаючи на дії, вчинені позивачем по поверненню коштів у добровільному порядку ця сума відшкодована не була.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем доведено законність та обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду повинні сплачуватись страхувальником - відповідачем, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765.
За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд вважає, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству, а відтак підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158 - 163, 254 КАС України, суд -
позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Хмельницькому задоволити.
Стягнути з державного підприємства "Завод "Маяк", код ЄДРПОУ 35668739, на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Хмельницькому капіталізовані платежі в розмірі 49 727 (сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/
"Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап