16 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4774/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Скадовської міської ради Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - позивач, ДФІ) звернулась з адміністративним позовом до Скадовської міської ради Херсонської області (далі - позивач, Міська рада), в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними та скасувати п. 2.1. та п. 4.1 вимоги "Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією міського бюджету та фінансово-господарської діяльності Скадовської міської ради" від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594.
Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної ревізії об'єкту контролю направлено вимогу від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594 про усунення порушень, проте відповідач не в повному обсязі виконав вимоги ДФІ. Так, за вказаними пунктами вимоги від 14.10.2014р. № 21-08-14-15/5594 відповідач зобов'язаний їх виконати наступним чином:
- пункт 2.1 - звернутись до КП "Водне господарство" щодо перерахування частини чистого прибутку до загального фонду міського бюджету на суму 99 185,16 грн. У разі відмови щодо перерахування коштів, стягнути з підприємства вказану суму в судовому порядку;
- пункт 4.1 - провести роботу щодо відшкодування ОСОБА_1 коштів за відрядження (добові та відшкодування проїзду) на загальну суму 2 067,74 грн.
16.04.2015 р. від Скадовської міської ради до суду надійшли заперечення проти позову, в якому відповідач зазначає, що спірні пункти вимоги не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Щодо п. 2.1 міська рада зауважує, що бюджетом м. Скадовськ на 2014 рік не було передбачено сплату до загального фонду міського бюджету частини чистого прибутку. Міністерства доходів і зборів України у своєму листі від 13.11.2013 р. № 24082/7/99-99-19-03-02-17 вказує, що за відсутності затверджених порядку та нормативів відрахування частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями таке відрахування не здійснюється. Щодо п. 4.1 вимоги, виплата коштів на відрядження депутату Скадовської міської ради ОСОБА_1 була здійснена у відповідності до норм діючого законодавства. Також у своїх запереченнях відповідач зазначив, що ним оскаржено пункт 2.1 та 4.1 вимоги від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594 у судовому порядку. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. у справі № 821/4388/14 у задоволенні позовних вимог Скадовської міської ради до Державної фінансової інспекції про скасування пунктів 2.1 та 4.1 вимоги від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594відмовлено.
Позивачем подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника в порядку письмового провадження.
Представник відповідач просив розглянути справу в порядку письмового провадження без його участі.
Згідно із ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, суд вважає, що розгляд даної справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Херсонській області на ІІІ квартал 2014 року позивачем проведено ревізію міського бюджету та фінансово-господарської діяльності в Скадовській міській раді за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2014 р., за наслідками якої складено акт ревізії від 19.09.2014 р. № 08-17/37.
Не погоджуючись із законністю вимоги від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594, Скадовська міська рада звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про скасування пунктів 2.1 та 4 зазначеної вимоги (справа № 821/4388/14).
Ухвалою від 11.03.2015 р. у справі № 821/4774/14 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 821/4388/14.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. у справі № 821/4388/14 в задоволенні позовних вимог Скадовської міської ради до Державної фінансової інспекції в Херсонській області відмовлено. Постанова набрала законної сили 28.02.2015 р.
Надаючи оцінку обґрунтованості вимоги ДФІ щодо зобов'язання відповідача виконати пункти 2.1 та 4.1 вимоги, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII ).
Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ згідно з якими державній фінансовій службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету, та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, у органу державного фінансового контролю існує право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-ХІІ порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною фінансовою службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушені, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Згідно пункту 49 Порядку, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкту контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкту контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
Пункт 50 Порядку передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Таким чином, органам Державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналізуючи наведені вище норми права суд вважає, що способом захисту порушеного права держави є звернення органу ДФІ до суду в інтересах держави з відповідним позовом до керівників та інших службових осіб підконтрольної установи, які безпідставно отримали та використали державні активи (кошти).
Натомість позивач у спірних правовідносинах ставить саме загальні вимоги щодо виконання пункту 2.1 та 4.1 вимоги від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594 про усунення порушень, без зазначення винних осіб у допущених порушеннях та визначення конкретних дій, які необхідно вчинити відповідачу для виконання вимоги, що унеможливлює визначитися у способі захисту порушеного права та інтересів держави.
Таким чином суд відмічає, що позивач, обираючи спосіб усунення порушень, перевищив визначені законом повноваження. Права державної фінансової інспекції встановлено статтею 10 Закону № 2939-ХІІ. Вказана правова норма не містить положень щодо права відповідача зобов'язувати підконтрольну установу проводити претензійно - позовну роботу (звертатись до суду із позовом) з метою відшкодування збитків. Відсутність положень щодо примусу звернутись до суду із позовом узгоджується із положеннями ст. 8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України в постановах від 15.04.14 у справі № 21-40а14, від 13.05.14 у справі № 21-89а14, від 18.09.14 у справі № 21-332а14, від 25.11.2014 у справі №21-461а14, від 20.01.2015 р. № 21-603а14, яка, з огляду на приписи статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою та суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Відмовити Державній фінансовій інспекції в Херсонській області в задоволенні позовних вимог до Скадовської міської ради Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії - виконати пункти 2.1. та 4.1 вимоги про усунення порушень від 14.10.2014 р. № 21-08-14-15/5594.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 9.3