Справа: № 826/6730/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 р. по справі за його позовом до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування розпорядження та акту приймання-передачі, -
Заступник прокурора м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації про скасування розпорядження від 27.12.2002 року № 2325 «Про передачу в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» майна територіальної громади м. Києва» в частині передачі в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» нежилого будинку (приміщення) по вул. Монтажників, 97 у м. Києві разом з об'єктами благоустрою та акту від 22.08.2003 року № 291 щодо прийому-передачі вказаного приміщення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилався на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 р. постанова суду першої інстанції скасована та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року рішення апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Київської міської ради від 29.11.2001 р. № 151/1585 «Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002р. № 347 «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» нежилий будинок № 97 на вул. Монтажників віднесений до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплений на праві господарського відання за КП «Київжитлоспецексплуатація».
Вказаний нежилий будинок площею 222,00 кв.м був переданий Управлінням освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на баланс КП «Київжитлоспецексплуатація» згідно з актом приймання-передачі від 20.12.2002 р.
Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 2 жовтня 2001 року № 55/1489 «Про передачу майна в управління відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» Київська міська рада з метою підвищення надійності водопостачання споживачів міста Києва, відповідно до пункту 31 частини 1 статті 26 та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішила передати в управління відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» майно, що не увійшло до його статутного фонду під час приватизації і залишилось в комунальній власності територіальної громади міста Києва.
На виконання вказаного рішення Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією було прийнято спірне розпорядження від 27.12.2002 р. № 2325 «Про передачу в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» майна територіальної громади м. Києва», в тому числі нежилого будинку разом з об'єктами благоустрою по вул. Монтажників, 97 у м. Києві.
27.01.2014 року прокуратурою міста Києва проведена перевірка у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів щодо реалізації державних та регіональних цільових програм з охорони дитинства, у тому числі щодо створення умов для здобуття дітьми освіти, використання будівель (приміщень) дошкільних навчальних закладів за цільовим призначенням, чинного законодавства під час прийняття Київською міською радою рішення щодо приватизації об'єктів комунальної власності.
За наслідками перевірки прокуратурою міста Києва 07.04.2014 голові Київської міської державної адміністрації внесено подання про усунення порушень вимог законодавства під час використання майна дошкільних навчальних закладів, в якому вимагалося скасувати як незаконне розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2325 від 27.12.2002р. «Про передачу в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» майна територіальної громади м. Києва» в частині передачі в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» нежилого будинку (приміщення) дошкільного навчального закладу №168 по вул. Монтажників, 97 у м. Києві разом з об'єктами благоустрою.
Прокуратурою міста Києва 07.04.2014 року голові КМДА внесено подання про усунення порушень вимог законодавства під час використання майна дошкільних навчальних закладів, в якому вимагалося:
- скасувати як незаконне розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2325 від 27.12.2002р. «Про передачу в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» майна територіальної громади м. Києва» в частині передачі в управління ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» нежилого будинку (приміщення) дошкільного навчального закладу №168 по вул. Монтажників, 97 у м. Києві разом з об'єктами благоустрою;
- вжити заходів щодо передачі на баланс управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації нежилого будинку (приміщення) дошкільного навчального закладу № 168 разом з об'єктами благоустрою;
- про результати розгляду подання запропоновано було проінформувати прокуратуру міста Києва у строк до 30.04.2014.
Подання мотивоване тим, що відповідно до положень законодавства у сфері освіти заборонено перепрофілювання закладів освіти та використання майна та приміщення дошкільних навчальних закладів не за призначенням.
30.04.2014р. Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №062/12/10-3395 направлено проект відповіді Київського міського голови, в якому зазначено, що за результатами опрацювання подання прокуратури міста Києва від 07.04.2014р. Київською міською державною адміністрацією вимоги прокурора не можуть бути задоволені у зв'язку з тим, що рішення Київської міської ради № 55/1489 від 02.10.2001р., на виконання якого прийняте спірне розпорядження є чинним.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного розпорядження, судова колегія виходить з наступного.
При направленні справи на новий апеляційний розгляд касаційна інстанція виходила з того, що суд апеляційної інстанції не дав належну оцінку факту наявності запису в ЄДРПОУ в сукупності з іншими доказами по справі, в тому числі чи свідчить наявність довідки із управління статистики, що в ЄДРПОУ станом на жовтень 2014 року значиться дитячий дошкільний заклад за адресою вул.. Монтажників, 97 про існування дитячої дошкільної установи. Також зазначено, що не було проаналізовано вимог ст. 13 Закону «Про дошкільну освіту», не з'ясовавано чи взагалі функціонував дитячий дошкільний заклад у спірному приміщення, який би обліковувався, як такий, у Солом'янському районному відділі освіти м. Києва; якщо існував, то який час і підстави припинення його функціонування. В залежності від цього суду необхідно дослідити наявність умов для виконання вимог ст. 16 вказаного Закону, яка регламентує умови та порядок створення, реорганізації та ліквідації дошкільного навчального закладу.
На виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року, колегія суддів зазначає слідуюче.
Матеріали справи містять довідку Головного управління статистики у м. Києві від 24.10.2014 року № 12-1422, з якої слідує, що станом на 24 жовтня 2014 року в ЄДРПОУ значиться дитячий дошкільний заклад 168, ідентифікаційний код - 22880378, правовий статус суб'єкта - юридична особа, місцезнаходження - 03069, м. Київ, Солом'янський район, вул. Монтажників, 97, керівник - ОСОБА_2
Також, згідно листа Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 19.05.2014 року № 063-2457 дошкільний навальний заклад № 168 (вул. Монтажників, 97) обліковується у мережі дошкільних навчальних закладів столиці Департаментом освіти і науки, молоді та спорту.
Так, за результатами опрацювання звернення управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації було надано до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту надало завірені копії:
з книги наказів (аркуш 1) накази № 1-2 за 1955 рік: про призначення до виконання обов'язків завідуючого дитячого садка № 168 з 16 листопада 1955 року, наказу №2 по закладу про призначення інших працівників - вихователів закладу: ОСОБА_3, ОСОБА_4;
з книги кадрових наказів відділу управління освіти Залізничної районної держадміністрації м. Києва від 07 квітня 1994 року № 113-к про призначення ОСОБА_5 завідуючою д/з № 168.
Разом з тим, будь-які докази щодо наявності у д/з № 168 якихось працівників (завідуючої, вихователів та ін. працівників) на час прийняття спірного розпорядження матеріали справи не містять.
Зазначення в довідці Головного управління статистики у м. Києві від 24.10.2014 року № 12-1422 керівником дитячого дошкільного закладу № 168 в м. Києві по вул. Монтажників, 97, - ОСОБА_2 не свідчить про фактичне існування такого закладу, оскільки позивачем не доведено зазначеної обставини в дійсності, а не «на папері».
Так: відсутні відомості щодо отримання керівником закладу (зазначеним у довідці) заробітної плати; відсутні відомості щодо штатної кількості працівників, кількості дітей, які там навчаються, виділення коштів на утримання даної будівлі в якості дитячого дошкільного закладу, здійснення навчально-виховного процесу, понесення витрат на харчування дітей, тощо.
Натомість, представником позивача в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи було надано розпорядження Залізничної РДА м. Києва від 22.06.1999 року № 591 «Про передачу в довгострокову оренду дошкільного закладу № 168».
Статтею 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Таким чином, оскільки рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, колегія судів не може проігнорувати та не взяти до уваги надане позивачем розпорядження і не надати йому належну правову оцінку.
Вказаним вище розпорядженням, зокрема, закрито вказаний дошкільний заклад з 01.09.1999 року, приміщення передано в оренду ТОВ «Вега»; майно передано дошкільним закладам Залізничного району м. Києва; дітей, які перебувають в обліковому складі д/з № 168 переведено в дошкільні заклади, що розташовані поблизу (№ 649, 478, 477); затверджено склад ліквідаційної комісії.
За ч. 4 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.
Доказів скасування зазначеного вище розпорядження Залізничної РДА м. Києва від 22.06.1999 року № 591 сторонами надано не було.
Крім того, згідно з Розпорядження № 2325 та відповідних актів приймання-передачі нежитлова будівля по вул. Монтажників, 97 введена в експлуатацію в 1954 році, і станом на 27.12.2002 ступінь зносу будівлі складав більше 70% від її первісної балансової вартості (первісна балансова вартість = 5 400 грн., знос = 3 800 грн.).
За ст. 38 Закону України «Про дошкільну освіту» матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше.
Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Вимоги до матеріально-технічної бази дошкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними та санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також Типовим переліком обов'язкового обладнання дошкільного навчального закладу, у тому числі корекційного, навчально-наочних посібників, іграшок, навчально-методичної, художньої та іншої літератури.
Таким чином, для забезпечення реалізації основних функцій дитячого садка, зокрема, щодо створення безпечних та нешкідливих умов розвитку, виховання та навчання дітей, режиму роботи, умов для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечення їх дотримання; а також сприяння збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей, його приміщення має відповідати будівельним та санітарно-гігієнічним нормам і правилам, натомість як вбачається з Розпорядження № 2325 та відповідних актів приймання-передачі, а також фото будівлі (а.с. 189-190 Том 1) по вул. Монтажників, 97, зроблені працівниками ПАТ «АК «Київводоканал» після прийняття цієї будівлі на баланс товариства з метою документального підтвердження масштабів ремонтних робіт, які необхідно зробити для відновлення будівлі, вона не те, що відповідала вимогам до приміщення дитячого садка, а й просто не відповідала жодним з існуючих санітарно-гігієнічним вимогам (у будівлі навіть даху не було (вказана обставина не заперечувалася сторонами під час апеляційного розгляду).
Так, згідно з Розпорядження № 2325 та відповідних актів приймання-передачі нежитлова будівля по вул. Монтажників, 97 введена в експлуатацію в 1954 році, і станом на 27.12.2002 ступінь зносу будівлі складав більше 70% від її первісної балансової вартості (первісна балансова вартість = 5 400 грн., знос = 3 800 грн.).
З метою подальшої експлуатації нежитлової будівлі по вул. Монтажників, 97 для розміщення служби експлуатації водопровідних мереж Солом'янського району м. Києва (РЕВМ-10) ПАТ «АК «Київводоканал» було здійснено реконструкцію будівлі.
Загальна вартість робіт по реконструкції вказаної будівлі склала понад 1 150 000 грн.
На даний момент в нежитловій будівлі по вул. Монтажників, 97 розміщена виробнича база РЕВМ-10, фактично у вказаній будівлі працює 41 працівник ПАТ «АК «Київводоканал».
Колегія суддів також вважає безпідставними та необґрунтованими посилання заступника прокурора м. Києва на ч. 5 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», з огляду на те, що вказаний пункт передбачає, зокрема, заборону ліквідації дошкільного навчального закладу, зменшення його площі та кількості груп.
В свою чергу, спірним розпорядженням не було ліквідовано дошкільний навчальний заклад, зменшено його площу або кількість груп.
Окрім того, з наявної у справі довідки ГУ статистики у м. Києві № 13-1422 вбачається, що дитячий дошкільний заклад № 168 є комунальною організацією, дата первинної реєстрації співпадає з датою проведення останньої реєстраційної дії.
В силу приписів ст. 13 Закону України «Про дошкільну освіту» (в редакції на час прийняття спірного розпорядження) дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту (який суду не надавався).
Разом з тим, матеріали справи, в тому числі і вказана вище довідка, не містять жодних посилань на реєстрацію статуту дитячого дошкільного закладу № 168.
Також, згідно Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305 основною формою державного контролю за діяльністю дошкільних навчальних закладів є державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років у порядку, встановленому МОН.
Доказів проведення такої атестації сторонами по справі не надано, що лише додатково спростовує фактичне існування дитячого навчального закладу № 168.
Встановлені на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року апеляційною інстанцією обставини в даній справі (встановлення відсутності фактичного існування спірного закладу, наявність розпорядження про закриття вказаного дошкільного закладу з 01.09.1999 року) свідчать про відсутність факту функціонування дитячого дошкільного закладу у спірному приміщенні, який би обліковувався, як такий, у Солом'янському районному відділі освіти м. Києва на момент прийняття спірного розпорядження.
За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття ним спірного розпорядження, що в свою чергу, вказує на законність акту щодо передачі майна.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 17.04.2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.