Справа: № 810/6697/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
20 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ера" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ера" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0000422201, -
Приватне акціонерне товариство "Ера" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0000422201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 в адміністративній справі № 810/3869/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Ера" відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 в адміністративній справі № 810/3869/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що в лютому-березні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Приватним акціонерним товариством "Ера" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 № 367/220/13711145 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки зафіксовано, що Приватним акціонерним товариством "Ера" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" товарів не дотримано вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 15840 грн. 00 коп.
На підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0000422201, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 23 760 грн. 00 коп., з яких: 15840 грн. 00 коп. - за основним платежем, 7920 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями..
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" договір від 10.10.2012 № 10101, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у погоджених сторонами правочину заявках, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно - матеріальні цінності та оплатити їх вартість.
Прийняття позивачем товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 12.10.2012 № 676 на загальну суму 5131 грн. 39 коп., у тому числі ПДВ - 855 грн. 23 коп. (т. 1 а.с. 122); 23.10.2012 № 1227 на загальну суму 10233 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 1705 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 123); 22.11.2012 № 2211 на загальну суму 3792 грн. 77 коп., у тому числі ПДВ - 632 грн. 13 коп. (т. 1 а.с. 126); 27.11.2012 № 2711 на загальну суму 12764 грн. 74 коп., у тому числі ПДВ - 2127 грн. 46 коп. (т. 1 а.с. 127); 17.12.2012 № 1712 на загальну суму 19776 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ - 3296 грн. 10 коп. (т. 1 а.с. 124); 17.12.2012 № 1712/1 на загальну суму 22809 грн. 74 коп., у тому числі ПДВ - 3801 грн. 62 коп. (т. 1 а.с. 125); 26.12.2012 № 1558 на загальну суму 3072 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 512 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 130); 16.01.2013 № 1601 на загальну суму 13959 грн. 94 коп., у тому числі ПДВ - 2326 грн. 66 коп. (т. 1 а.с. 128); 30.01.2013 № 3001 на загальну суму 3504 грн. 23 коп., у тому числі ПДВ - 584 грн. 04 коп. (т. 1 а.с. 129).
Оплату за отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 95044 грн. 99 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 134-141).
На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" виписано податкові накладні від 12.10.2012 № 676 на загальну суму 5131 грн. 39 коп., у тому числі ПДВ - 855 грн. 23 коп. (т. 1 а.с. 119); 23.10.2012 № 1227 на загальну суму 10233 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 1705 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 120) та 31.10.2012 № 1655 на загальну суму 79680 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 13280 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 121).
Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що свідчать про отримання Приватним акціонерним товариством "Ера" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" матеріальних цінностей, їх обліку на складі, подальшого зберігання, обробки та реалізації у ході перевірки позивачем не надано, належних та допустимих причин неможливості подання таких документів не наведено.
Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби вручено позивачу запит від 31.01.2013 № 231/10/22 про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Згідно з даними, що наведені у вказаному вище запиті, податковий орган, на виконання вимог статті 73 Податкового кодексу України, просить надати пояснення та їх документальне підтвердження (належним чином засвідчені копії первинних документів) з питання правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за весь період взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта".
При цьому, податковим органом наведено детальний перелік документів, які повинен надати позивач, а саме: договори купівлі-продажу та інші види договорів, податкові і видаткові накладні, акти виконання робіт (надання послуг), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, документи, що підтверджують транспортування і зберігання товарно-матеріальних цінностей, розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки, тощо), реєстри виданих та отриманих податкових накладних, а також інші документи, які підтверджують наявність фінансово-господарських відносин.
Відповідь на запит податкового органу надано позивачем листом (т. 2 а.с. 9), до якого долучено копії договору, видаткових та податкових накладних.
Судом встановлено, що подані позивачем до податкового органу у ході контролюючого заходу первинні документи формально оформлюють господарські відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта", проте зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарської операції.
Водночас, жодних належних та допустимих доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей та їх прийняття, письмових замовлень, графіків поставок та інших документальних свідоцтв, які б дозволяли встановити кількість партій товару, адресу та дату доставки позивачем у ході перевірки та під час фіксації її наслідків позивачем не подано.
Позивачем також не надано податковому органу документів, які в силу положень укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" договору від 10.10.2012 № 10101 є обов'язковими до складання, а саме: рахунків-фактур на оплату товару, довіреностей від вантажоодержувача на отримання товарно-матеріальних цінностей, (витягу з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей), заявок (із зазначенням найменування, кількості товару, умов і строків перевезення, способу, місця і часу завантаження (розвантаження), а також товарно-транспортних накладних.
Колегія суддів зазначає, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Отже, право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, банківські виписки) не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально.
З огляду на те, що в ході розгляду справи не підтверджено факту реальності задекларованих господарських операцій позивача та контрагентів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про допущення позивачем порушень податкової дисципліни.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ера" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Чаку Є.В.
Файдюк В.В.