Справа: № 357/1784/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Л.М.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Білоцерківському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та здійснити доплату до пенсії, -
11 грудня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо не здійснення йому нарахування та виплати з 01.01.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною; визнати таку відмову відповідача протиправною; зобов'язати відповідача провести йому з 01.01.2014 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її у розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно до ст.51, частини третьої ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача провести йому з 01.01.2014 перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановивши її у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством України на відповідний період, відповідно до частини другої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; зобов'язати відповідача виконати рішення суду негайно та подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року у задоволені позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову.
Згідно частини першої ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 198, частини першої статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може скасувати її та ухвалити нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та належить до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Управлінням було відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви. Відмова вмотивована тим, що відповідач виплачував доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 та від 23.11.2011 №1210.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 39, 51, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії у розмірі, визначеному КМ України, оскільки законами України про державний бюджет не було встановлено інших розмірів вказаних виплат, ніж ті, що встановлені КМ України.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно чстини першої ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ст. 51 Закону, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається зі змісту Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», до останнього були внесені зміни Законом від 31.07.2014 № 1622-VII (який набрав чинності 03.08.2014) та доповнено Прикінцеві положення пунктом 6-7, згідно якого приписи ст. ст. 39, 51 Закону у 2014 році застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що починаючи з 01 січня 2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 06 липня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, ст. ст. 39, 51 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції невірно встановив дату звернення позивача з адміністративним позовом до суду першої інстанції, а саме, в оскаржуваній постанові суду першої інстанції зазначено про звернення до суду 10 лютого 2015 року, тоді як зі штампу на поштовому конверті вбачається, що позивач звернувся до суду 11 грудня 2014 року (а.с.-21).
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відтак, згідно частини дев'ятої ст. 103 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на положення Віденської конвенції «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» від 21 травня 1963 року, де зазначено, що позовна давність на вимоги про відшкодування ядерної шкоди становить тридцять років, з огляду на наступне.
Зазначеною Конвенцією, передбачено, що права на відшкодування за цією Конвенцією втрачають силу, якщо позов не подано протягом десяти років з дня ядерного інциденту.
Окрім того, Конвенція передбачає відповідальність та відшкодування за заподіяний ядерний інцидент з боку оператора - особи, призначеної або визнаної відповідальною державою в якості оператора ядерної установки.
З огляду на те, що відповідач жодним чином не відповідає критеріям оператора ядерної установки, встановленим Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, її застосування у цій справі є неможливим.
Також, колегія суддів зазначає, що Конвенція не належить до нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють правовідносини, що склалися між сторонами даної справи.
Колегія суддів зауважує, що позивач про порушення своїх прав з боку відповідача мав дізнатись у момент отримання відповідних виплат у меншому ніж встановлено законом розмірі та не була позбавлена можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що в частині вимог за період з 01.01.2014 по 10.06.2014 включно позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду.
Положеннями частини першої статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поважності причини пропущення строку звернення позивача з вимогами, що виходять за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без розгляду вищезазначених вимог позивача на підставі частини першої ст. 203 та пункту 9 частини першої ст. 155 КАС України.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2014 року у справі №К/800/52590/14.
Не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області виконати рішення негайно та подати до суду звіт про виконання судового рішення в установлений судом строк.
Згідно абз. 2 пункту 10 частини першої ст. 256 КАС України, негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг - постанови у відповідних адміністративних справах не підлягають негайному виконанню.
Згідно пункту 8 частини шостої ст. 183-2 КАС України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті.
Відтак, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено негайного виконання постанов суду прийнятих у порядку скороченого провадження відповідно до пункту 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Підсумовуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року в окремій її частині.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 в частині вимог за період з 01 січня 2014 року по 10 червня 2014 року включно - залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, визначених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 11 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно з урахуванням виплачених коштів.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
Л.О. Костюк
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Костюк Л.О.