Справа: № 826/17205/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Форінт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування акта, податкових повідомлень-рішень та рішень, -
ТОВ «ТК «Форінт» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про: визнання протиправним та скасування акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.07.2014 p. № 3146/26-58-22-08-11/38241162, складеного ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.07.2014 року № 0005472208 та № 0005482208;
визнання протиправним та скасування рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 26.09.2014 р. № 9527/10/26-15-10-06-15;
визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 27.10.2014 p. № 5657/6/99-99-10-01-25.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТК «Форінт подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТК ФОРІНТ» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс», ТОВ «Гройдас», за результатом якої складено акт перевірки від 11.07.2014 року № 3146/26-58-22-08-11/38241162.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 69727,00 грн.
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 73338,00 грн.
Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 року:
№ 0005482208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 91672,50 грн., з якої: за основним платежем - 73338,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18334,50 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 26);
№ 0005472208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 87158,75 грн., з якої: за основним платежем - 69727,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17431,75 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.
Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.09.2014 № 9527/10/26-15-10-06-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0005482208 та № 0005472208, а скаргу ТОВ «ТК ФОРІНТ» - без задоволення.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 27.10.2014 p. № 5657/6/99-99-10-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0005482208 та № 0005472208, а скаргу ТОВ «ТК ФОРІНТ» - без задоволення.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірних акту перевірки та податкових повідомлень-рішень і рішень, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до пп. 62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
За пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідачем на виконання вимог податкового законодавства був направлений запит від 03.12.2013 року до ТОВ «ТК ФОРІНТ» про надання інформації та документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» та ТОВ «Гройдас».
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Сторонами не заперечується та обставина, що перевірка проводилась на підставі наказу від 23.06.2014 року № 1568.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Таким чином, акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства та який жодним чином не порушує прав та інтересів позивача. Акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Наведене вище вказує на правомірність висновків суду першої інстанції, що акт перевірки від 11.07.2014 pоку № 3146/26-58-22-08-11/38241162 не створює жодних юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення для позивача, а лише фіксує порушення норм чинного законодавства платника податків, а тому підстави для задоволення позову в частині скасування акту відсутні.
Слід зауважити, що достатнім способом захисту порушених прав та інтересів, а також їх відновлення, є позовна вимога позивача щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 року № 0005472208 та № 0005482208, які породжують підстави для зміни майнового стану ТОВ «ТК ФОРІНТ».
З приводу правомірності визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 року № 0005472208 та № 0005482208 судова колегія зазначає наступне.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:
- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ «ТК ФОРІНТ» мали взаємовідносини із ТОВ «Гройдас», що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними (т. 1, арк. 43-50).
В свою чергу, з наявних в матеріалах справи документів слідує, що видаткові накладні були виписані на підставі рахунків на оплату. Вказані документи, як і докази транспортування товару, його оплати та використання у власній господарській діяльності товариства, так і не були надані суду апеллянтом в підтвердження доводів його апеляційної скарги.
Крім того, між ТОВ «ТК ФОРІНТ» (покупець) та ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (постачальник) було укладено договір постачання від 25.03.2013 № 25/03-13 (т. 1, арк. 51-53).
Згідно до умов даного договору, постачальник зобов'язується поставити непродовольчі товари, а покупець прийняти їх та оплатити в строки та на умовах, встановлених даним позовом.
Відповідно до п. 1.2 договору, весь асортимент товару, кількість та ціни на нього встановлюються і погоджуються сторонами шляхом підписання прайс - листа, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.1 договору, товар поставляється партіями в обсягах згідно заявки покупця, яка стає невід'ємною частиною даного договору.
На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: видаткові накладні; податкові накладні.
Крім цього, матеріали справи не містять прайс-листів та заявки покупця, які згідно умов договору є його невід'ємними частинами. Не надано також доказів транспортування товару, його оплати та використання у власній господарській діяльності товариства.
Слід зауважити, що згідно видаткових накладних товар по обох договорах був отриманий ОСОБА_2, однак доказів (довіреність або журнал реєстрації виданих довіреностей) того, що дана особа має відношення до ТОВ «ТК ФОРІНТ» та була уповноважена на отримання товарів на підписання первинних документів товариства.
Таким чином, видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та, враховуючи, відсутність належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено купівлю товарів у ТОВ «Гройдас».
В підсилення позиції щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також на спростування доводів апелянта, колегія суддів звертає увагу також на слідуюче.
На підставі вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к судом було встановлено, що ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» була створена для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.
Таким чином, можна зробити висновок, що дане підприємство займалося лише оформленням операцій на папері, супроводжувало рух коштів по банківським рахункам та формували витрати та податковий кредит для покупців - вигодонабувачів.
За п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Також, пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
Отже, платнику податку дозволено формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:
відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
порушення порядку заповнення податкової накладної;
податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо правоімрності донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність видаткових та податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.
В частині вимог позивача щодо скасування рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.09.2014 року № 9527/10/26-15-10-06-15 Державної фіскальної служби України від 27.10.2014 p. № 5657/6/99-99-10-01-25, апеляційна інстанція також повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для їх скасування, з огляду на те, що апелянтом не було наведеного жодного доводу та не надано жодного доказу прийняття їх з порушенням визначеної процедури. Крім того, зазначені позовні вимоги являються похідними від скасування спірних податкових повідомлень-рішень, які апеляційною інстанцією визнані правомірними.
Колегія суддів критично оцінює посилання апеллянта на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 рок контрагента позивача - ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» ліквідовано, проте податковим органом не було зявлено кредиторських вимог до вказаного товариства, оскільки вказані доводи жодним чином не доволдять реальності спірних господарських операцій, не свідчать про факт передачі товару (послуг) та взагалі не мають відношення до данного спору.
Наведене вище у своїй сукупності свідчить виключно про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами та проведення їх виключно «на папері» без реального настання наслідків виконання сторонами господарського зобовязання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Форінт» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.