Справа: № 825/554/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівські області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козелецької ОДПІ ГУ ДФС в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 № 0000092200.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Козелецька ОДПІ ГУ ДФС в Чернігівській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2014 року відповідачем проведено фактичну перевірку кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_2
Перевіркою встановлено факт не оприбуткування позивачем готівкових коштів в сумі 33 577,88 грн., що надійшли до каси у період з 25 липня 2014 року та по 30 листопада 2014 року, відповідно до фіскальних звітних чеків (z-звітів з № 239 по № 367), що є порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (відсутні щоденні записи в книгах обліку розрахункових операцій).
Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 року № 0000092200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 167 889,40 грн.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.
Позивачка являється платником податку на загальних підставах.
Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320 (далі - Положення) визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку виданих та прийнятих першим касиром грошей або книзі обліку розрахункових операцій (абз. 15 п. 1.2 Положення).
Приписами абз. 1 п. 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Згідно із абз. 3 п. 2.6 Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки; здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Абзацом 5 п. 2.6. Положення встановлено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
За п. 1.1 даного Положення книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.
Згідно з пунктом 4.1 Положення про ведення касових операцій № 637 для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення).
Так, в ході перевірки виявлено, що у КОРО позивачки записи за період з 25 липня 2014 року та по 30 листопада 2014 року відсутні. При цьому, доказом отримання готівкових коштів, є денні z-звіти з 25 липня 2014 року та по 30 листопада 2014 року, зафіксовані у фіскальних чеках, які були вклеєні в книгу обліку розрахункових операції.
Більше того, позивачка щоденно підклеювала у КОРО фіскальні звітні чеки РРО, що не заперечується апелянтом та спростовує його доводи про факт ненадходження грошових коштів до каси.
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614 (далі - Порядок).
У відповідності до приписів п. 4.6. Порядку СПД повинен забезпечити ведення в установленому порядку поточної, а також зберігання у господарській одиниці останньої використаної книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО.
Пунктом 7.5 Порядку визначено, що використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
За вказані дні позивачкою подавались звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій до Козелецької ОДПІ, в яких визначена сума розрахунків за період з 25 липня 2014 року та по 30 листопада 2014 року, яка відповідає сумі коштів визначених у фіскальних чеках.
Отже, при здійсненні розрахункових операцій проведено отримані готівкові кошти через зареєстрований належним чином РРО з роздруківкою розрахункових чеків встановленого зразка (z-звітів), які підклеєні у КОРО.
Положеннями ст. 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
За таких обставин не можливо не погодитися з висновком суду першої інстанції, що не зважаючи на формальне порушення порядку ведення КОРО та норми п. 2.6 Положення № 637, ціль правового регулювання вказаної норми, а саме: облік надходження готівки до каси підприємства, була досягнута.
Крім того, Верховний Суд України в своїй постанові від 03.12.2013 року по справі № 21-428а13 висловив правову позицію, що за вчинення порушення, про яке йдеться в п. 1 Указу № 436/95, яке є по суті продовжуваним, орган ДФС може застосовувати лише одну фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, а не за кожен день такого порушення, як протиправно розрахував відповідач.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття спірного рішення.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівські області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.