08 квітня 2015 рокусправа № 334/4717/14-а(2а/334/182/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя
на постанову : Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2014 року у справі № 334/4717/14-а (пр.. 2а/334/182/2014)
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя
про: визнання протиправними дій та зобов'язання призначити та нарахувати належний розмір пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо неврахування сум матеріальної допомоги та суми витрат, пов'язаних з індексацією заробітної плати та зобов'язати пенсійний фонду здійснити перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням матеріальної допомоги та суми витрат, пов'язаних з індексацією заробітної плати у розмірі 80% від заробітку при призначенні пенсії починаючи з 14.05.2012 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2014 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому матеріальна допомога та індексація грошових доходів не передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу» як складові заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії . Також, заявник апеляційної скарги зазначає про пропуск позивачем строку, встановленого ст.99 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 14.05.2012 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію державного службовця, призначену згідно Закону України «Про державну службу».
05.05.2014 року позивачка звернулась до Пенсійного фонду з заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням інших виплат, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації грошових доходів, з яких нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку, виходячи з того, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація грошових доходів не передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу» як складові заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога та індексація грошових доходів, мають бути враховані при розрахунку пенсії, оскільки на них нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою ст.33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно абзацу 4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, передбачені законодавством, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплат, доходу).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що премії та індексація входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога та індексація, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є правильним, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та стаття 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України (постанова від 20.02.2012р. у справі №21-430а11), рішення якого, відповідно до ст.244-2 КАС України, є обов'язковими для виконання усіма судами України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, встановлення чинним законодавством строків, які обмежують звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Так, відповідно до ст.99 КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів 23.05.2014 року (а.с.2), в якому ставить питання про зобов'язання відповідача вчинити певні дії з 14.05.2012р., тобто позивачем пропущено встановлений шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.
У зв'язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, в частині позовних вимог за період з 14.05.2012 року по 22.11.2013 року, включно.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя з приводу відмови в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст.33, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя на підставі Закону України «Про державну службу», провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1; іпн: НОМЕР_1, перерахунок та виплату призначеної їй пенсії у відповідності до ст.ст. 33, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» та врахувати при проведення такого перерахунку суми індексації заробітної плати та матеріальної допомоги у розмірі 80% від заробітку при призначенні пенсії починаючи з 23.11.2013 року
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.196 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2014 року у справі № 334/4717/14-а (2а/334/182/2014) - скасувати та прийняти нову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя з приводу відмови в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст.33, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя на підставі Закону України «Про державну службу», починаючі з 23.11.2013 року, провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1; іпн: НОМЕР_1, перерахунок та виплату призначеної їй пенсії у відповідності до ст.ст. 33, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% від заробітку при призначенні пенсії та врахувати при проведення такого перерахунку суми індексації заробітної плати та матеріальної допомоги, з яких нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 14.05.2012 року по 22.11.2013 року, включно- залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко