14 квітня 2015 року
справа № 808/10156/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Кругового О.О. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними рішень та стягнення переплати ввізного мита, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними рішень та стягнення переплати ввізного мита - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Дніпроспецсталь" (покупець) і Фірмою "INTERCOMMODITIES SA" Парадизо-Лугано, Швейцарія (продавець) укладено контракт №13120156 від 09 лютого 2012 року, відповідно до умов якого продавець продає феросплави, кількість, ціна, строки та умови поставки яких визначаються у Специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною (а.с. 29-34).
Відповідно до додатку № 1 до вказаного контракту - Специфікації №179 від 19 червня 2013 року, продукція, що поставляється - Мішметал (а.с. 43).
04 липня 2013 року для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу подано вантажну митну декларацію №112030000/2013/015528, у якій зазначено основний (перший) метод визначення митної вартості товару (а.с.38).
Відповідно до даної ВМД платежі з ввізного мита повинні становити - 12906 грн. 55 коп., що відображено в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації".
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані зовнішньоекономічний контракт № 13120156 від 09 лютого 2012 року, специфікація №179 від 19 червня 2013 року, інвойс MS-13-003 від 26 червня 2013 року, пакувальний лист б/н від 26 червня 2013 року, сертифікат якості, накладна CMR №131007-6, договір з третіми особами - № ІС/МВR-01-2010 від 04 жовтня 2010 року, інвойс № 246-2013 від 26 червня 2013 року, release №252668, витяг з "Metal Prices", розміщення на тимчасове зберігання.
Разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).
З посиланням на те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості), а також містять розбіжності, відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, про що зроблено запис на зворотному боці декларації митної вартості, та з яким представник декларанта ознайомлений під підпис (а.с. 40-зворот).
04 липня 2013 року, на вимогу митного органу, ПАТ "Дніпроспецсталь" надані наступні документи: рахунки та договір з третіми особами, витяг з сайту Metal Pages в якості висновків про якісні характеристики.
Одночасно декларантом надано відповідь про те, що рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту не надавались, оскільки посередники не залучались; каталоги, прейскуранти та специфікації виробника товару не надавались, оскільки відсутні прямі відносини з виробником; виписка з бухгалтерської документації, яка у розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України повинна підтверджувати митну вартість та має бути в наявності, відсутня, оскільки немає правових відносин з виробником товару.
Декларантом зазначено, що ним надані всі наявні у нього документи, інші документи на момент декларування надаватись не будуть (а.с. 42).
04 липня 2013 року митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000510/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 95,54 $ за кілограм (а.с. 58-59).
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документів, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами (однакових по всіх ознаках з оцінюваними товарами). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з побідними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на територію України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформації щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 95,54 $ за кілограм для товару №1 (МД № 112030000/2013/11291 від 07 травня 2013 року).
Як зазначено у рішенні, з декларантом проведено процедуру консультацій, під час яких митним органом і декларантом здійснено обмін наявною у кожного інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом №6 згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України.
04 липня 2013 року митним органом видано Картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00544 за поданою ВМД №112030000/2013/015528 від 04 липня 2013 року, у якій як причину у відмові вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД (а.с.60).
04 липня 2013 року позивач подав митному органу нову ВМД №112030000/2013/015551, платежі ввізного мита за якою склали 114547 грн. 68 коп., що відображено в графі 47 (а.с.61-62).
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення та картки відмови відповідача, і як наслідок, стягнення переплати ввізного мита є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом № 112030000/2013/000510/2 від 04 липня 2013 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00544 від 04 липня 2013 року прийняті митним органом правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача, та необхідність в їх відмовленні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно до положень ст. 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України визначається, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу.
Статтею 335 Митного кодексу України передбачено подання документів та відомостей необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Так, як свідчать матеріали справи, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом виявленні розбіжності в поданих до митного оформлення документах, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, від декларанта письмово вимагалось подати додаткові документи, про що 04 липня 2013 року на декларації митної вартості здійснено відповідний запис, з яким представник декларанта ознайомлений (а.с.40-зворот).
Судом встановлено, що документи, які витребувані митним органом, декларантом у повному обсязі надані не були, у зв'язку з чим митну вартість товарів визначено з урахуванням "Цінової інформації при визначенні митної вартості з Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби" - інформації щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 95,45 $ за кілограм для товару № 1 (МД № 112030000/2013/11291 від 07 травня 2013 року) (а.с. 58, 155).
Разом з тим, як зазначено в оскаржуваному рішенні, при визначенні митної вартості товару митним органом проводились консультації з декларантом.
Крім того, Рішення про визначення митної вартості товарів містить висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування першого методу, у зв'язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також про неможливість використання за наслідками проведених консультацій з декларантом методів №№2а-2г, у зв'язку з чим митна вартість товарів визначена з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості товарів за цінової інформації ЄАІС ДМСУ та застосовано метод № 2ґ (резервний).
Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, яка передбачає умови для застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
При цьому, згідно з частиною 2 вказаної статті, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Судом досліджено витяг з Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби та копії ВМД №112030000/2013/011291 від 07 травня 2013 року, а також Рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000394/2 від 07 травня 2013 року, відповідно до якого і подавалась ВМД №112030000/2013/011291 від 07 травня 2013 року, з огляду на які, колегія суддів зазначає, що митним органом враховано інформацію про раніше визнану (визначену) митну вартість товару з тієї ж країни, експорт з якої за часом збігається з часом експорту оцінюваних товарів (а.с. 155-159).
Разом з тим, слід врахувати, що рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000394/2 від 07 травня 2013 року позивачем не було оскаржено.
Згідно з ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи зі встановлених судом обставин справи та надаючи аналіз вказаним нормам права, колегія суддів робить висновок про те, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення у відповідності до вимог митного законодавства.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом №112030000/2013/000510/2 від 04 липня 2013 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00544 від 04 липня 2013 року прийняті митним органом цілком правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а відтак позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму переплати ввізного мита, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції рішення про корегування заявленої митної вартості прийнято митним органом правомірно, у зв'язку з чим переплата ввізного мита відсутня.
Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, а тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: С.А. Уханенко